Новорічний тост

— Панове!

Попередній застільний оратор висловив таке побажання: «Вітаю, мовляв, вас із Новим роком і бажаю, щоб у новому році було все нове!»

Так сказав попередній оратор.

Думка, звісно, не нова... (Саню, налий мені, я хочу говорити). Не нова. Скажу більше: думка, висловлена попереднім оратором, стара, зношена, як стоптаний черевик, — хай пробачить мені попередній оратор це тривіальне висловлювання. Що? (Саню, налий мені ще — я буду говорити. Я хочу говорити). І разом з тим скажу я: чому б нам не вітати старої, навіть, можливо, вульгарної — хай пробачить мені попередній оратор — думки, якщо ця думка правильна?!! Що? Дуже просто. (Саню, чого заснув? Налити б треба, а ти спиш). Отож-то й воно.

Я й кажу: нехай же у Новому році буде все нове, все молоде, все свіже. (Саню! Ну?) Звісно, всього не омолодиш... Он у Сергія Христофоровича лисина на всю голову — що з нею зробиш? Не сіяти ж на ній, перепрошую, горох чи якесь там пшоно. Що? Вибачте, я не наполягаю. Я тільки хочу сказати, що в природі чудес не буває.

Однак я наполягаю, що все хворе, кволе має відмерти. Правильно? (Дякую, Саню. Обережніше... На скатерку!) Он у Петра Васильовича вата у вухах, у Мелетії Семенівни за пазухою, а в попереднього оратора вата, можливо, в голові — борись- но з цим! (Не штовхайся, Саню! Я мушу нині висловити все).

Панове!

Хай живе нове! Ось, наприклад, у мене на серветці дірка... Для чого вона? Куди вона? Я прошу в господині пробачення, але так же не можна! Я хочу утерти губи серветкою, беру її до рук — і що ж? Рука потрапляє в цю дірку, і я витираю губи незахищеною рукою. Для чого ж тоді серветка? Фікція! Оптичний обм... (Саню, Саню! Ти зовсім не займаєшся фізичною працею — налий!) Мені прийшов на память, панове, прекумедний випадок з одним англійським пуделем... Ні, це, мабуть, не те... Гм!..

Попередній оратор — дурний, але якийсь нерв уловив. Ти мені починаєш подобатися, попередній ораторе! «Все, каже, в Новому році має бути новим...» І правильно!

У вас, наприклад, — як вас там, Агнія Львівна, чи що?.. — є діти. Та-ак? Що ж це за діти? Це старі діти. Правильно я говорю? До біса ж їх! У воду треба, у мішок, як кошенят. Треба нових. (Саню, не треба сміятися — треба плакати. Сльози очищають. Ех, панове!)

Я вам розкажу таку історію. В одного англійця був пудель, і от цей пудель... Однак, пардон — тут дами... Я краще продовжу свою думку про нове. Все, все, все, все має бути нове. Попередній оратор, можливо, не вилазив з притулку для безнадійних ідіотів, але, панове! Адже й вустами паралітиків іноді промовляє істина. (Сашо, Сашо!..) Все нове!

Маріє Кіндратівно! Я вже давно помічаю, що у вас, не при чоловікові буде сказано, — один і той же коханець. Другий рік... Боже, Боже! Змінити! Пардон, пардон... Я ж себе не пропоную! Я кажу лише ака... академічно. Уявіть собі: в одного англійця був собака, пудель... Проте, до біса собаку... Чого він тут плутається? (Сашо, прожени!) Панове, не треба собак... Я ж і проти попереднього оратора нічого не маю. Він жалюгідна, нещасненька людина — його пожаліти треба. Сашо, передай йому від мене копієчку.

Та сказано цим мудряком добре! Правильно! Все нове! Все. Вибачте, панянко. Я, здається, облив вам плаття? Нічого. Нове купите. З цього приводу один англієць, у якого був пудель, собака такий... Знову цей пудель? Та проженіть же, панове, заради Бога, собаку! Ну чого він тут під ногами плутається? Прикро навіть!

Припинімо ж усе це з нагоди Нового року. Нехай все буде по-новому. (Дякую, дякую, Саню... Там уже край склянки — більше не ввійде). Все нове! Між нами, панове, є хабарники, шулери — покиньмо це! Як сказав той англієць, у якого був пудель. У цього пуделя... Який пудель?! Знову цей проклятий собака тут?! Та проженіть же, дідько забирай!! Попередній оратор свиня — зробися ж ти, нарешті, ораторе, людиною! Почнімо, нарешті! Ось, дивіться на мене: у мене в руках пляшка старого вина, напроти мене висить старовинна картина... що ж я роблю! Р-р-раз! От тепер після цього і має бути: нове вино, нова картина!.. Що-о? Саню, Саню! Не допускай! Не допускай, Саню!

Я ще про пуделя хочу. В одного англій...

Ех! Вивели... Вивели, як якусь нікчемну пляму на скатерці!

Сумно... надзвичайно сумно! Ну, що ж... пророків завжди гнали...