Новосілля під ялинку

«Про велику хату ми мріяли майже 20 років, вже й не думали, що ця мрія колись стане реальністю, – не стримуючи сліз від щастя, розповідає матір дев’ятьох дітей Олена Твардовська. – Коли приїхали волонтери і сказали, що знайшлися меценатів, які готові купити нам простору садибу в сусідніх Ходаках – не повірила. Це ж великі гроші! Ми тримаємо чотири корови, два бика, телята, птиці не злічити – все здаємо і продаємо на базарах, але ніяк не могли зібрати грошей на гарну хату. Коли прийшли на оглядини цієї садиби, менші діти все допитувалися: «Мамо, а ми точно тут тепер будемо жити?». Безмежно вдячна добрим людям, які знайшли можливість подарувати нашим дітям радість і затишок».

Привітати родину з новосіллям приїхали і волонтери, і бойові побратими Федора. Глави сімейства за святковим столом не було. Він зараз захищає мир та спокій України на Донбасі.

«Федір, напевно, єдиний з бійців, хто залишив вдома дев’ять дітей і став на захист країни. Коли ми про це дізналися, то вирішили взяти шефство над родиною. Вперше приїхали до них влітку, перед початком нового навчального року. Привезли дітям шкільне приладдя та гостинці, – згадує голова Громадської Спілки «Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО» Анатолій Слівінський. – Побачивши в яких умовах вони живуть, вирішили допомогти з житлом. Кинули клич по всій Вінницькій області. Відгукнулося багато небайдужих – від звичайних односельців до прокурора області. Новий будинок підшукував сільський голова Валерій Коломийчук, АТОвці з Барського району допомогли з косметичним ремонтом та перевезенням речей. А сьогодні всі разом святкуємо новосілля. Для нас, волонтерів, це найкращий подарунок до Нового року».

Будинок, який придбали волонтери за кошти меценатів, має 120 квадратних метрів, складається з чотирьох кімнат, коридору та веранди. Поруч з садибою є погріб, ангар для техніки, літня кухня та город на 50 соток. Найстарша донька в родині, 20-річна Діана розповідає, що новому помешканню радіють усі – і малі, і дорослі.

«Тепер у братиків і сестричок окремі кімнати, у мами з татом – своя спальня, є велика вітальня і простора кухня, – проводить екскурсію будинком Діана. – У хаті встановлений котел, пластикові вікна, зроблений косметичний ремонт. Єдине чого не вистачає для комфорту – це водогону. Тому як тільки тато повернеться з фронту, а чекаємо ми його навесні 2017 року, розпочнемо копати криницю та проводити воду в хату. Батько ж мріє про пасіку. До війни у нього було сто вуликів, мед качали відрами. Планує займатися бджільництвом на нового господарстві, вже біля нової хати».