Новий переділ фармакології

Якщо вірити організаторам круглого столу, що пройшов 25 лютого під егідою Інституту трансформації суспільства та Фармакологічного комітету Міністерства охорони здоров'я України, світове співтовариство в особі ООН, ВООЗ, Світового банку сьогодні б'є на сполох у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю, що нависла над громадянами України. І це серйозна тривога виходить від новоствореного при Міністерстві охорони здоров'я бюро реєстрації лікарських препаратів, народженого спільними зусиллями Міністерства охорони здоров'я, Мінекономіки, АМН України, Мінзовнішекономзв'язків. А демократична громадськість навпаки - схвильована появою, в особі бюро реєстрації, штучної монополії, покликаної контролювати ринок ліків в Україні.

За таких обставин найбільше страждають, звісно, прості громадяни. Цим громадянам, мабуть, буде цікаво дізнатися, що нині в Україні з приблизно 4 тисяч зареєстрованих лікарських препаратів 949 - вітчизняні, а всі решта - імпорт. Звідси занепокоєння: здійснюване рокірування (відсунення Фармакологічного комітету на другі ролі) здатне відчутно вплинути на ситуацію, що пов'язана із надприбутковим ринком ліків. З появою на цьому ринку нового монополіста в особі Бюро, що перейняло функції комітету, зміниться й структура вже усталених відносин. Доведеться домовлятися з іншими людьми й на інших умовах, а це, звісно, призведе до відчутних втрат і часу, і коштів.

Разом з тим, було б дивно звести проблему ліків виключно до занепокоєння новою монополією. У Сполучених Штатах, наприклад, діяльність FDA - організації, яка контролює фармацевтичний ринок, суворо централізована в рамках міністерства. Європейське агентство, відповідальне за реєстрацію ліків на території Європейського Союзу, діє лише в рамках, зазначених Європейською комісією. У цьому розумінні привид монополії давно вже бродить усім цивілізованим світом. І це зрозуміло, бо в питаннях, що стосуються здоров'я нації, не може бути "незалежної" діяльності, саме держава в першу чергу бере на себе всю відповідальність.

Інша справа, що відповідальність нашої держави перед співвітчизниками специфічна. Заслуговує на увагу, зокрема, висловлювання директора Інституту трансформації товариства Олега Соскіна про те, що, створюючи при Міністерстві охорони здоров'я бюро реєстрації ліків, влада, можливо, виходить з найкращих міркувань, але при цьому все може вийти як завжди. Великі побоювання щодо цього вселяє власне структура Бюро. Справді, важко уявити, що орган, який згідно з Положенням вирішує всі питання простим голосуванням, і представляє в одній особі і виробника (Держкоммедприлад), і замовника (Міністерство охорони здоров'я), і ліцензіата керуватиметься не корпоративними міркуваннями, а виключно інтересами споживача, тобто пересічних громадян. З іншого боку, про яку відповідальність Бюро може йтися, якщо робота його членів здійснюватиметься на громадських засадах.

Така зовнішня суть проблеми, що пов'язана з новаціями на фармакологічному ринку України. Суперечності, які виникли при цьому між Міністерством охорони здоров'я та Фармкомітетом (очолюваним Надією Шарикіною) дали поштовх, як з одного, так і з іншого боку, бурхливій громадській діяльності - з "розвінчуваннями" в пресі, судовими процесами, прокурорськими перевірками та круглими столами. Формальним приводом для "реконструкції" Міністерством охорони здоров'я стосунків із комітетом є те, що "тимчасові повноваження комітету скінчилися". Крім того, до його діяльності мають низку серйозних претензій. За словами, наприклад, заступника міністра Анатолія Картиша, 60% лікарських препаратів в Україні сьогодні не контролюється, третина їх не має нормативно-аналітичної документації, лише 1% ліків пройшов клінічну апробацію.

Навіть, якщо ці зауваження й цілком коректні, однак не можна не зазначити їх другорядності. Ще не так давно стосунки комітету й Міністерства охорони здоров'я, що "породило" його, були лояльними. Очевидно, щось зіпсувалося. Можна припустити, що, ввійшовши в роль на ринку ліків, керівництво Фармакологічного комітету зазіхнуло на дуже багато чого. Амбіційність двох сторін більш, ніж очевидна. Наприклад, думка про те, що керівник комітету має бути в ранзі міністра, яка прозвучала на круглому столі (і таким чином бути, очевидно, незалежним), схоже, була сприйнята панею Шарикіною та її командою підтримки як належне. Однак це вже навряд чи має пряме відношення до захисту громадян України від неякісних ліків.