Нюрнберг-2

Порушена ще у травні 2009 року Службою безпеки України кримінальна справа за фактом геноциду в Україні у 1932—1933 рр. знайшла своє місце у «папці» закритих судових справ. Передані Генпрокуратурою до Київського апеляційного суду матеріали стали базою для винесення обвинувачення Сталіну, Молотову, Кагановичу, Постишеву, Косіору, Чубару та Хатаєвичу за організацію та скоєння злочину геноциду в Україні, внаслідок якого загинуло 3 мільйони 941 тисяча осіб (висновок судової науково-демографічної експертизи). Справу закрито у зв’язку із смертю виконавців. Проте злочинців чекає ще один суд, який розпочався, триває і ще не одне десятиліття триватиме у пам’яті жертв Великого голоду та їхніх нащадків — це Суд історії.

Віктор Ющенко назвав таке рішення знаковим для історії, яке відновлює історичну справедливість і дає шанс будувати Україну на демократичних засадах. «Рішення українського суду переводить будь-які дискусії навколо Голодомору з політичної у юридично-правову площину. Відтепер єдиним аргументом у цій дискусії можуть бути лише факти, а не політичні чи історичні стереотипи та міфи», — наголосив гарант Конституції.

Президент України виступив із ініціативою створення Міжнародного трибуналу над злочинами комунізму. З такою пропозицією він звернувся до лідерів інших держав Східної Європи, що постраждали від комуністичних режимів (Росії, Польщі, Грузії, країн Балтії та інших). «Ідеологія та практика сталінізму мають бути засуджені так само, як були засуджені ідеологія та практика нацизму», — заявив Віктор Ющенко. Для цього він пропонує підписати міжнародну угоду про створення трибуналу, в якій буде визначено принципи його утворення та діяльності, затверджено його статут.

Таким чином, винесення Київським апеляційним судом такого рішення не лише відновлює історичну справедливість, а й дає надійну правову опору вимагати у світової спільноти визнання Голодомору 1932—1933 рр. актом геноциду. Проти такого визнання, як відомо, виступають офіційні російські політики та історики, які з кожним роком все частіше визнають сам факт голоду (не лише на території України), але, разом із тим, відчайдушно шукають аргументи проти визнання його геноцидом українського народу.

Одразу ж після прийняття рішення українським судом із боку Москви зазвучали ноти протесту офіційних осіб. Голова Держдуми Борис Гризлов називає таке рішення політичним. «Керівництво України ще раз намагається Росії довести, що Росія погано ставиться до українського народу — от і все, я іншого підѓрунтя тут не бачу», — сказав російський спікер.

Розгледіти таке рішення українського суду як частину виборчої кампаній Президента Ющенка зумів Костянтин Косачов, голова комітету Держдуми з міжнародних справ. Він все ж таки вважає, що прийняте судом рішення не містить жодних переконливих доказів геноциду саме щодо українського народу. Як голова російської делегації в ПАРЄ, Косачов збирається на наступній сесії (25 січня) представити доповідь на тему масового голоду в колишньому СРСР у 30-х рр., яка, за його словами буде більш цікавою і значущою подією в цій дискусії, ніж «маргінальне рішення українського суду».

Журналіст російської радіостанції «Эхо Москвы» Сакен Аймурзаєв у своєму блозі висловлює іншу точку зору: «...з сьогоднішнього дня у всіх підручниках історії України буде чорним по білому написано: «13 січня 2010 року український суд визнав Сталіна Молотова, Кагановича, Косіора і всіх їм подібних — вбивцями, в-б-и-в-ц-я-м-и». І ніяких ефірів з обговоренням заслуг чудовиська, ніяких визнань менеджерських заслуг злочинців і цитат вбивць в метро тут вже не буде». Краще, здається, і не скажеш.

Тим часом, голова СБУ Валентин Наливайченко вже заявив, що рішення суду відкриває можливість отримати грошові компенсації для тих, хто пережив Голодомор і постраждав від нього. За його словами, такі дії є загальновизнаною світовою практикою щодо компенсацій жертвам злочинів проти людяності, а саме таким злочином і є, згідно з вчорашнім рішенням суду, Голодомор 1932—1933 років в Україні. За інформацією голови СБУ, на сьогодні в Україні проживають сотні тисяч осіб, які пережили Голодомор і постраждали від нього і які мають повне право на отримання компенсацій.

КОМЕНТАРІ

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, голова Українського інституту національної пам’яті:

— Я вважаю це рішення однією з найвизначніших подій за всю історію незалежної України. Вперше юридичним чином підтверджено, що ми є державною нацією, що суд нашої країни визнав винних у вбивстві голодом у Голодоморі 1932—1933 років і назвав імена вбивць. Хоча я особисто вважаю, що основними вбивцями, винуватцями цих всіх трагедій є Ленін і Троцький. Я дуже радий, що таке рішення прийняте, і дуже гордий, що наша судова система спрацювала справедливо. Для російських засобів масової інформації я вже двічі давав інтерв’ю, де підтверджував справедливість цього кроку.

Ігор ЧУБАЙС, директор Центру з вивчення Росії Російського університету дружби народів, доктор філософських наук:

— У цій сумній ситуації, оскільки ми говоримо про Голодомор — знищення селянства, я можу лише підтримати це рішення України. Селян у Радянському Союзі знищено більше, ніж євреїв за часів геноциду. Проте єврейська катастрофа визнана всім світом, а знищення селян у нашій країні взагалі не сприймається як проблема. Крім того, в Москві нам досі намагаються нав’язати думку, що Росія — це Сталін. Але Сталін був убивцею навіть самої Росії. У цій ситуації я вважаю рішення України повністю обѓрунтованим і правильним. Я лише радітиму, якщо ця лінія продовжиться після виборів в Україні та якщо той, хто стане на чолі країни, дотримуватиметься нинішньої позиції відносно Голодомору. В історії потрібно розібратися й розставити правильно всі оцінки, інакше ми повторюватимемо ті самі помилки, дотримуючись неприйнятних орієнтирів.

Як відреагує Росія, мені важко сказати, але наразі ті думки, які я тут чую, позбавлені логіки. Існує думка, що якщо Україна не вимагає грошей, то це вже добре. Тобто вся проблема зводиться до матеріальних засобів. Деякі російські оглядачі дивуються спрямуванню України в розслідуванні обставин Голодомору, мовляв, не лише вони постраждали, а весь Радянський Союз. На мій погляд, це просто нісенітниця. Так, постраждала не лише Україна, а й Кавказ, і Казахстан, і Монголія. Однак тоді потрібно проводити міжнародний суд — ухвалювати рішення й давати оцінку. Коли наш уряд каже, що Путін є суперечливою постаттю, то, на мою думку, це не відповідь. Адже всі відомі постаті завжди були суперечливими — і Путін, і Сталін, і Єльцин. Але Сталін скоїв злочин перед народом і має нести за нього відповідальність: і за Голодомор, і за масові розстріли офіцерів, інтелігенції. Я особисто вітаю те, що відбувається в Україні в цьому напрямі.

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор:

— Дана подія, без перебільшення, має історичне значення. Розглянувши матеріали справи, порушеної СБУ по факту Голодомору, суд дійшов однозначного висновку, відповідно до якого на території УСРР, у другій половині 1932 року — першій половині 1933 року було вчинено злочин геноциду української національної групи. Оскільки сталінським комуністичним режимом було навмисно знищено кілька мільйонів українських селян, які становили питому частину української нації.

Рішення суду є результатом вивчення унікальних матеріалів справи, яку складають 330 томів архівних документів і свідчень. У рішенні суду зазначено, що порушення справи та її розслідування відбувалося у повній відповідності з українським законодавством.

У свій час Джеймс Мейс зазначав, що внаслідок геноциду української нації українське суспільство є постгеноцидним. І значення даного рішення полягає в тому, що воно має стати відправною точкою не лише для засудження злочинів керованого Сталіном комуністично-тоталітарного режиму, а й системним вивченням руйнівних наслідків цього злочину, виробленням та реалізацією комплексних заходів, необхідних для відродження української нації, оздоровлення суспільства та демократичного розвитку незалежної України.