Олена ДОНЧЕНКО: Турбує неуцтво і дилетантизм влади

2. Які тенденції в розвитку українського суспільства на межі століть хвилюють Вас найдужче?

3. Місце і роль науки в житті суспільства в нас і за кордоном. Які вони тепер і якими ви хотіли б їх бачити?

1. Сьогодні вже йдеться не про розвиток цивілізації в тому її вигляді, який ми споглядаємо, а про можливість її існування взагалі. Людство опинилося в пастці, яку воно непомітно для себе створило. Діяннями людства невдоволений Космос (чи Бог, природа). «Криза» в перекладі з грецької означає «суд». Сьогодні відбувається суд над сучасною цивілізацією, де влада і гроші стали могутнішими за сенс життя, щастя й мир. Боротьба за владу і гроші стала найцікавішою і найазартнішою грою ХХ століття, в якій людина намагається бути сильнішою, ніж вона є насправді. Однак це ілюзія, і зростаючий глибинний страх перед загрозливим світом, замішаний на цинізмі, перетворює сучасного homo sapiens на небезпечного мутанта. Можна сказати, що символом нашої іррелігійної цивілізації може бути вираз «пекло — це інші». Відповідальність за такий стан «душевної стихії» нашої епохи лежить на політиках. І врятувати нашу цивілізацію можна, лише змінивши її політичний характер.

Урок перший: навіть найгеніальніший (як кажуть, харизматичний) політик без професійної компетентності, високого рівня загальної культури та достатнього рівня психічного здоров'я не здатний забезпечити розвиток, еволюцію певного суспільства. Адже перед тим, як зробити хоча б маленький політичний крок, він завжди повинен «тримати в головi» реакцію: 1) людей, свого народу, його емоційного та морального стану; 2) глибинних культурно-психологічних пластів соціуму, його природних і ментальних можливостей; 3) геополітичного оточення тощо. Серед відомих політиків ХХ століття ці значні політичні речі враховували у своїй діяльності хіба що Ф.Рузвельт, Де Голль, Ганді. Таким сьогодні є Папа Іоанн Павло II. Більшість політиків залишили після себе війни, хаос в економіці та культурі, психічні епідемії страху, апатії, скалічені взірці «правильної» поведінки й багато чого іншого, що відкидало їхні «резиденції» далеко назад від культурної еволюції епохи: Ленін, Сталін, Гітлер, Пол Пот, М.Горбачов і багато інших.

Урок другий, похідний: люди добрі, бійтеся «чортів» при владі! Бійтеся сірості та непорядності, бійтеся тих, хто вам бреше і за вами ж ховається! На цих чортів повільно перетворюємося і ми! Усезагальна криза кінця ХХ сторіччя полягає у відсутності любові як такої і зміцненні соціального пріоритету людини прагматичного типу. Так звана «відкрита» політика, яка вмикала у людей самоповагу й любов до інших, була притаманна небагатьом. Сьогодні під гаслами демократичного устрою процвітає маніпулятивна політика, гра з натовпом, в якому, як заведено, не до моралі! До справжнього демократичного життєустрою, де панували б об'єктивні психологічні закони, в нашій цивілізації не дійшов ніхто.

2. Турбує неуцтво і дилетантизм влади. Турбує загублене молоде покоління. Турбують старі й хворi, але найбільше — те, що цинічність і непорядність владної «еліти» призвели не тільки до економічного банкрутства України, а й до психічного самознецінення народу. Зрозуміло, що олігархічний капіталізм, який сьогодні купив інформаційний простір і наші з вами вуха, — не для України. Проте як боротися за інше, коли політична апатія охопила більшість людей в Україні, а це означає відсутність болю, інтересів і соціальної енергії! Народ повинен відчути жах, страх, обурення, нарешті, і тільки тоді він зможе протистояти нахабному знущанню з нього. Хто його збудить?

3. Про місце і роль науки свідчать зарплати науковців і їхній моральний стан. А в майбутньому я б хотіла бачити: 1) серйозний поворот науки в бік проблем фізичного оточення людини з метою поліпшення як екології, так і психоемоційного стану людства; 2) серйозний поворот політиків у бік науки.