Операція наживо

Уперше операції на працюючому серці провели сім років тому в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова. Тоді мало хто вірив, що новий метод оперування успішно приживеться в українській кардіохірургії. Пройшов час, і все більше кардіохірургів перейшло на нову методику. Наразі в Україні щороку виконується понад чотири тисячі операцій на працюючому серці. За словами медиків, за рахунок нового методу кількість летальних випадків внаслідок невдалих операцій скоротилася в десятки разів. Про переваги та особливості нового методу оперування розповів «Дню» завідувач відділу серцево-судинної хірургії Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Анатолій РУДЕНКО, на рахунку якого — понад п’ять тисяч операцій за 30 років медичної практики.

— Пане Анатолію, то в чому ж полягає особливість операції на працюючому серці?

— Цей метод оперування застосовують при ішемічній хворобі серця — коли у судинах, що забезпечують серце кров’ю, утворюються так звані бляшки. Внаслідок цього серце не може нормально скорочуватися — не вистачає кисню. Таке закупорювання судин часто призводить до інфарктів, внаслідок яких відмирає частина серця. Тому, щоб врятувати життя людини, вдаються до операції... Існує два способи оперування — стентування, яке виконується на ранніх стадіях утворення бляшок, коли вони мають невеликі розміри, та шунтування, котре застосовується при великих за розміром утвореннях. Останньому методу оперування налічується більше 30 років. Зазвичай такі операції проводилися за допомогою апарату штучного кровообігу (серце повністю зупинялося, а кисень надходив до організму людини через спеціальний апарат). Але 10 років тому в світі з’явився новий метод операцій на серці — шунтування за допомогою стабілізатора. Це спеціальний пристрій, який допомагає знерухомити ту частину серця, на яку треба пришити шунт. Таким чином, серце працює у звичайному режимі, окрім тієї частини, на яку накладено стабілізатор. У такому випадку апарат штучного кровообігу не потрібен.

— Напевно, після появи нової методики кількість операцій із апаратом штучного кровообігу скоротилась?

— На жаль, більшість операцій сьогодні проводиться все ж таки на нерухомому серці. Наразі тільки в нашому інституті 98% операцій виконуються на працюючому серці. В інших закладах цей показник значно нижчий — до 70%. Але якщо врахувати, що українські кардіохірурги одні з перших у світі освоїли цю методику, то наразі маємо непогані результати. Чимало надій ми покладаємо на нове покоління спеціалістів, яких значно легше привчити до нового методу.

— А чим це можна пояснити?

— Справа в тiм, що досвідчені хірурги — дуже консервативні люди. Якщо вони 20 років пропрацювали за старою методикою, то навряд чи вони швидко відмовляться від старої системи роботи. Звичайно, кожен метод має переваги та недоліки. Але поки що немає підстав говорити про недоліки шунтування за допомогою стабілізатора. По-перше, такі операції набагато легше переносять пацієнти. Адже зупинка серця на тривалий час може викликати ряд ускладнень, у тому числі й смерть пацієнта. По-друге, операція на працюючому серці вимагає від хірурга неабиякого таланту та професіоналізму. Адже від точності та швидкості його рухів залежить життя людини.

Звісно, хірургові набагато легше працювати на повністю нерухомому серці, коли життя пацієнта підтримується штучним апаратом кровообігу. Однак в такому випадку хірургові не можна гаяти жодної секунди, оскільки апарат підтримує життєдіяльність людини лише протягом години. А іноді хірург не встигає виконати свою основну роботу за цей короткий час.

— То які ж переваги нового методу шунтування?

— Як на мене, найкращий результат від операцій на працюючому серці пов’язаний із тим, що нам вдалося зменшити кількість летальних випадків у десятки разів. Приміром, ще у 2000 році рівень смертності пацієнтів після операцій становив 13-15%. Наразі цей показник дорівнює лише 0,5%. До речі, в США рівень летальних випадків протягом останнього десятиріччя залишається незмінним (2,5%). Крім цього, використання нового методу дозволило нам не лише підвищити якість операцій, але й збільшити їхню кількість. А це теж дуже важливо. Наразі в Україні налічується 6—8 мільйонів людей з ішемічною хворобою серця. Із них як мінімум 20% потребує хірургічної допомоги (близько двох мільйонів хворих). Тому черги на операції дуже великі — щороку до нас звертається за допомогою близько 25 тисяч хворих. Зокрема, мій робочий графік уже розписаний на наступний рік. Використання нового методу дає можливість проводити такі операції швидше і без тяжких ускладнень. Хворі вже на п’ятий день після операції повертаються додому. А звільнення лікарняних місць у такому режимі значно зменшує черги на операції. Незабаром у нашому відділенні з’явиться п’ять нових операційних, що теж прискорить просування черги.

— Як ви витримуєте такий напружений графік?

— Я просто не відчуваю виснаження чи перевтоми, бо моя робота приносить мені лише задоволення. Якщо операція не має ніяких ускладнень, а хворий почуває себе прекрасно — це для мене найкраща винагорода. А працюю я за стандартним графіком — щодня по дві операції. Іноді доводиться жертвувати навіть вихідними. Хоч кожна операція триває близько чотирьох годин, за роботою я не відчуваю, як швидко минає час. Але я беру участь лише в основному етапі операції — вставлянні стента чи шунта. А якщо додати час підготовки хворого до операції, його вихід зі стану анестезії, то операція триває майже півдоби.

— Звідки прийшов в Україну метод шунтування на працюючому серці?

— Винахідниками цього методу вважаються професори Чарльз Райтер та Рандольф Болтон зі США. Вони першими почали проводити такі операції в одній з техаських клінік. Потім почали передавати свій досвід іншим кардіохірургам світу, запрошуючи їх до себе на стажування. Так цей метод прийшов і до нас. Мені теж пощастило попрацювати разом iз талановитими професорами під час практики у США. Крім цього, я неодноразово бував на стажуванні в Німеччині. Під керівництвом лікаря Корфьора я освоїв методику шунтування із штучним кровообігом. Приємно стверджувати, що наші фахівці значно перевершили своїх іноземних колег у якості операцій на працюючому серці. Тому українцям немає потреби їздити на лікування за кордон. Таку ж саму операцію можна зробити i в Україні, до того ж, значно дешевше. Наприклад, у Європі операція на працюючому серці коштує 25—40 тисяч доларів, залежно від клініки, рівня кваліфікації хірурга і тому подібне. В Україні ж такі операції коштують умовно п’ять тисяч доларів. Звісно, це теж немало. Але ж робота на серці не може коштувати дешево. Бо від його роботи залежить життя людини.