Оптимістичне міркування

Не може ж так статися, щоб разом відключилися в будинку вода, газ, електрика, опалювання, телефон, радіо? Щось завжди залишається. Не може бути, щоб на вулиці ви і посковзнулися, і впали, і забилися, і щось необхідне забули вдома чи щось згубили по дорозі. Щоб вас обрахували, обважили, обікрали та ще біля самого будинку попросили насамкінець «запалити», щоб старенька простягла руку за милостинею і в цей самий момент щоб ви згадали про залишену ввімкнену праску (старого зразка, з поламаним терморегулятором) і, хоча годинника з вас уже зняли, зрозуміло, що минуло відтоді вже кілька годин. Та ще щоб біля самiсiнького порога — сусід зверху, поливаючи квіти зі скляної пляшки, пролив воду на вас і, сам сконфузившись від своєї незграбності, ніяково випустив iз рук пляшку і, намагаючись піймати її, зачепив ліктем вазон?..

...Ви чуєте? ...Га? ...Не може ж бути усього відразу?..

До речі, не забудьте зателефонувати в жек — я помітив, гаряча вода зникла. Не зараз — зараз сусіди телефон зайняли.

Подумайте: по одному все можливо, а все разом — ні! От вам і притча про віник. А ви ще питаєте, звідки черпати впевненість у житті!

№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»