Особливості інтелектуальних битв
— Олімпіади як вид міжнародного інтелектуального змагання вперше стали проводитися у середині минулого століття. Ідею надати можливість помірятися силами школярам різних країн уперше було реалізовано математиками в 1959 році в Румунії, а цього літа міжнародна математична олімпіада проводилася вже в сорок третій раз, з хімії — в 34-й, з фізики — в 33-й, з біології — 13-й, екології — 10-й. З фізики перша міжнародна олімпіада відбулася в Польщі в 1967 р. (в Варшаві), а ініціаторами були поляки й угорці. Єдиного оргкомітету з організації міжнародних учнівських олімпіад, на відміну від системи проведення міжнародних спортивних змагань, не існує, кожним предметом керують окремі міжнародні організаційні комітети, до яких входять офіційні керівники команд-учасниць. Це вчителі, вчені, викладачі вищої школи, люди, захоплені ідеєю розвитку міжнародного олімпіадного руху. Цього року під час проведення міжнародної олімпіади з фізики, яка відбувалася в Індонезії, розглядалося звернення олімпійського комітету, що пропонує взяти під своє «спортивне крило» і різні змагання з рівня інтелекту. Цю пропозицію відхилили в зв’язку з недоцільністю підпорядковувати змагання в силі та якості розумових здібностей правилам спортивної боротьби.
Для міжнародних олімпіад не iснує обмежень у віці учасників, однак ті, хто вже навчається у вищих навчальних закладах, не мають права брати участь в учнівських олімпіадах. Команда України формується з переможців національної олімпіади в період проведення навчально-тренувальних зборів, а сам факт участі в міжнародній олімпіаді відчиняє перед молоддю двері до вищих навчальних закладів відповідного профілю без іспитів. Праця вчителів, які готували переможців міжнародних олімпіад, також не залишається непоміченою, їх нагороджують державними нагородами, зокрема, цього року за результатами минулого року 14-ти вчителям присвоїли звання Заслуженого вчителя України.
На міжнародній арені сьогодні найбільш престижні учнівські олімпіадні змагання з шести предметів — математики, фізики, хімії, біології, екології й інформатики. Наприклад, цього року в олімпіаді з хімії брали участь 57 держав, з біології — 40, з фізики — 67, з математики — понад 80. Влітку українські школярі взяли участь у міжнародних олімпіадах з п’яти із перелічених предметів, а попереду, точніше, у другій половині серпня, — змагання з інформатики в Південній Кореї. Олімпіади з біології та екології, як правило, ініціює Туреччина, а з інших предметів країна проведення міжнародних олімпіад щороку змінюється згідно з графіками комітетів; зокрема, хіміки цього року змагалися в Гронінгені (Королівство Нідерланди), а біологи — в Юрмалі (Латвія). Україна приймала міжнародну олімпіаду з біології в 1996 році, в якій тоді брали участь близько 27 країн.
Кількість учасників у командах визначається статутами міжнародних комітетів. Із математики країни представляють команди в складі шести чоловік, з фізики — п’яти, хімії, екології, біології, інформатики — чотирьох. Командний підсумок підбивають тільки на міжнародних олімпіадах з математики, очевидно тому, що це дуже точна наука, і різночитання в оцінці результатів тут зведено до мінімуму. Судити про рівень досягнень країни у викладанні конкретного предмета за результатами участі в олімпіаді досить складно. Адже важко сказати, що краще — сума балів, зароблених членами команди, чи наявність золотої медалі в команді при відносно невисокому загальному балі? На міжнародних олімпіадах з фізики не прийнято оприлюднювати результати тих, кому не пощастило завоювати медаль чи отримати Почесну грамоту, зіставляти загальні результати команд різних країн не уявляється можливим. Такий підхід робить акцент на позитивній оцінці досягнень учасників команд і захищає від психологічних травм тих, хто не досягнув високих результатів. На міжнародних олімпіадах з математики прийнято половину дітей, які приїхали на змагання, нагороджувати медалями, причому приблизно у такій пропорції, коли срібних медалей удвічі більше, ніж золотих, а бронзових — утричі. Таким чином враховують, що учасники цих змагань усе ж діти, тому їм і надається більше шансів сподіватися та домагатися перемоги.
Керівники команд як офіційні представники країни на спільному засіданні в період проведення олімпіад можуть вносити зміни до свого статуту, але для гарантії чесної гри ці правила набувають чинності тільки з наступного року. Зміни в статуті приймаються тільки у тому випадку, коли за них проголосували дві третини комітету.
В Україні терміни формування збірних команд дуже стислі — до двох тижнів на весняних навчально-тренувальних зборах. Розміри фінансування не дозволяють розгорнути більш фундаментальну підготовку. Системи підготовки молоді до міжнародних олімпіад у різних країнах мають свої відмінності. Наприклад, у Китаї ця система триває декілька років і охоплює велику кількість кандидатів. А ось Грузія і Білорусь на олімпіаду з фізики цього року представили команди, кожну з яких було сформовано з учнів тільки однієї школи. На жаль, в Україні спеціалізовані школи для талановитих дітей втрачають свій потенціал, позначаються фінансові проблеми і те, що зі шкіл ідуть кваліфіковані кадри.
Крім олімпіад з базових дисциплін талановитій молоді в нашій країні щорічно надають можливість взяти участь у конкурсах професійної майстерності й олімпіадах зі спеціальних дисциплін, у конкурсах-захистах науково-дослідних робіт, а також в ігрових командних змаганнях для інтелектуалів — турнірах. До речі, минулого року весною в Україні відбувся міжнародний турнір юних фізиків, у якому взяли участь 20 країн, а команда України отримала диплом третього ступеню. Восени у Харкові відбудеться фінал Всеукраїнського турніру з хімії, у Чернігові в грудні — турнір винахідників і раціоналізаторів, у листопаді в Сумах — математиків і біологів.
