Острів

Сергій МЕКЕДА, читач, Київська обл.

— Можливо, мій варіант прочитання жінки видасться вам дивним, але... Незвідані піски омиваються водами великої ріки. Аби пізнати цей острів, не досить бути плавцем чи мати човен – мусиш бути тут не один день і не одну ніч. Потерпати від спраги та комарів. Мусиш сприйняти дійсність як логічно вибудувану послідовність випадковостей. Ми залишили на березі взуття та профілактичні медогляди, житлово-експлуатаційні контори та райдержадміністрації. І відбитки босих ніг засвідчують нашу присутність, випите пиво є доказом нашої спорідненості. Сонце, що заходить, лише здалеку здається теплим, насправді ж воно пекуче. Чайки безшумно шугають над водою. Велика риба шукає найглибші місця, але навіть піймана, вона не здатна приховати німе захоплення навколишньою красою. Торкаючись хвиль, розумієш, що приватна власність – це найбезглуздіший винахід людства. Кілька хвилин поспіль нічого не робиш, окрім дихальних рухів. Ні, ми ніколи не змінимо природу, адже як можна змінити те, що сильніше за нас? Безглуздо аргументувати власну безпорадність. Пишнослів’я втрачає сенс, коли довжина речення залежить від кількості видихуваного повітря. Сказати, що ми коли-небудь полишимо цей острів, було б великим перебільшенням, адже він, як і решта речей, яких ми торкаємось, стає частиною нас. Його неможливо переповісти, бо острів, як і ЖІНКА, відкривається не для кожного.

Листи-відгуки надсилайте за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2-л, ф. 414-44-26, e mail:master@day.kiev.ua — з позначкою «Громадський форум». Для зручності зв’язку з вами вкажіть контактний телефон, а також коротко розкажіть про себе.