Освідчення в любові

Шлях до улюбленої газети був довгим. Читання книжок – з дитинства найбільш захоплююче зайняття. Добре це чи погано — не знаю, але за радянських часів газет майже не читала. «Правди комунізму» не приваблювали, а читання спортивних газет було виявленням любові до спорту. Справжній газетний бум виник з приходом горбачовської гласності, але у морі різноманітних видань не було маяка. На гребені інформаційних хвиль все більше з’являлося жовтої піни. Читання газет стало схожим на ковтання води, коли легеням не вистачає свіжого повітря. Несподівано у мерехтінні розпливчастих літер засяяла дивовижна перлина. «День» став першою газетою, яка по- справжньому зацікавила і не дала потонути у вирі віртуальних подій. Українська газета, дійсно патріотична, вона стала мені близькою і змістом, і громадянською позицією, і своєю демократичністю.

Стиль «Дня» подарував док може бути не менш досконалим, ніж поетична строфа. Обличчя «Дня» – неповторне. Риси поважного інтелектуального видання прикрашає щира усмішка. Характер «Дня» – мужній, принциповий, відкритий і добрий. Погляд – об’єктивний, гострий, з тонким гумором.

Я люблю «День» і у слові, і у дії — коли він рішуче встав на захист історичних та культурних цінностей України. Я люблю «День» за будь-якої погоди: і коли згущуються хмари, і у променях сонця. «День» – мій друг і мудрий співрозмовник. Це єдина газета в Україні, а, можливо, і в світі, яка дає своїм читачам можливість висловити думки, брати участь у конкурсах, стати авторами. На сторінках газети молодь має змогу реалізувати свої здібності.

Одного разу «День» розпочався дня мене з радості його читати, а тепер я не уявляю своє життя без «Дня».

Зі святом вас, друзі, з 6 річчям улюбленої газети!