Ознака елітарності

— У 1989 році мені виділили шість соток на березі Канівського водосховища. Спершу ми з чоловіком дуже вагалися. Праця на землі була для мене чимось абсолютно немислимим, важким і виснажливим. Здавалося, я й грядки — абсолютно несумісні речі! Коли ми все-таки подивилися місце, сумнівів не залишилося — беремо. Як пізніше з’ясувалося, стародавніми поселенцями тих місць були люди трипільських часів. Просто поруч із дачним селищем, на краю орного поля стоїть табличка: «Трипільське городище, розкопки заборонені». (До речі, копаючи котлован, на глибині близько 60- 70 см ми знайшли осколки великих глиняних посудин. Може, це трипільські черепки?) Коли я залишила роботу, то була просто щаслива, що зможу жити на дачі стільки, скільки захочу. З літа 2002 року мій сад став моїм притулком. До цього часу дерева вже піднялися, цілину замінили рабатки з багатолітниками, рокаріями... Я зачитувалася довідниками та каталогами із садових культур. Незабаром з’явилися і чудові видання із ландшафтного дизайну, архітектури. Ось тут-то я пропала зовсім! Мене постійно тягло в сад, хотілося саджати та саджати якнайбільше красивих рослин. Спочатку купити щось цікаве було практично неможливо. Потім я прочитала, що за період перебудови були практично розграбовані розплідники, ботанічні сади. Зникли навіть маточні екземпляри колекцій!

— Чим став для вас сад?

— Дуже важко сказати. Це захоплююче хобі та чудовий відпочинок, робота і розвага, стимул до пізнання чогось нового. За майже 15 років захоплення садом я освоїла безліч суміжних професій, необхідних в облагороджуванні ділянки землі та під час споруди дачного будиночка своїми силами. Сад — це практично частина життя, з її радощами та проблемами, задоволеннями та розчаруванням. Це немов чудове п’янке вино, його хочеться пити в колі друзів, щоб мати можливість поділитися приємними враженнями — інакше задоволення буває неповним.

— Тому ви почали розсилку?

— Так. І результати мене просто вразили. Я не очікувала, що у «Порад дачника» буде така кількість передплатників. Але почало надходити багато листів, подяк. Адже не таке вже й велике діло — думки дачника! Та недаремно садівництво та квітництво — одні з найпоширеніших хобі на землі. Моїх «єдиновірців» в Інтернеті виявилося набагато більше, ніж я думала. Підтвердження цьому й розмови з відвідувачами мого «саду-сайту» (www.personal.lukor.e-gloryon.com). Розмови про сад, особливо взимку, — це як можливість повернутися до нього, нехай тільки подумки. Я люблю свій сайт не менше, ніж свій живий сад. І це при тому, що сайт абсолютно любительський, від початку та до кінця зроблений моїми руками.

— Яким, на ваш погляд, має бути красивий сад? У чому для вас виражається садова естетика?

— Для мене це передусім близькість рукотворного саду до природного. Тому дуже важливе грамотне, продумане розташування всіх його деталей — від споруд до кожної посадженої рослини. Безумовно, необхідно мати бажання, тоді з’являться й уява, й виверткість у вирішенні складних завдань, особливо пов’язаних із матеріальними проблемами. Я багато писала про це в «Порадах дачника». Мені було дуже шкода, що багато хто втрачає прекрасну нагоду відновити сили, оточивши себе красою, незвичайним інтер’єром. Дуже образливо бачити, коли в будівництво будинку вкладають значні кошти, застосовують кращі матеріали, а замість красеня-особняка постає потворний монстр, який потім обростає або грядками з помідорами та картоплею, або благеньким квітником із бюстами білоплечих дам на березі безглуздих плівкових водоймищ.

Шкодить саду і всілякий мотлох, «списаний» із міської квартири. Я спочатку противилася тому, щоб завозити на дачу речі, котрі своє відслужили. Звичайно, частина з них туди все ж потрапила, але перед цим вони пройшли ретельний відбір на відповідність запланованому стилю дачі. Значно шкодить саду і наявність у його оформленні різних відходів у вигляді недогризків фанерок, поліетилену, пластика, які часто використовують в оформленні бордюрів, низьких парканчиків. Їх цілком можливо замінити дуже симпатичними парканчиками у вигляді маленьких тинків, встромивши в землю декілька кілочків і переплівши їх лозою. Це абсолютно нічого не коштує, але й не спотворює сад.

Естетика для мене — це і відсутність у саду розкиданих відер, ганчірок, садового інвентаря. Необхідні для догляду за садом речі можна так само досить симпатично оформити. Так, один із моїх знайомих, розкидані по саду бочки для поливу городу, перетворив на симпатичні мухоморчики та боровики, накривши їх тазами та відповідно пофарбувавши. І хоча я й не любитель подібних «малих форм», але вони також мають право на існування.

— Як ви вважаєте, чи може сад стати ознакою елітарності?

— Якщо трактувати слово «елітний» як «вибраний», «кращий» (наприклад, елітна рослина), — безумовно, так. Адже прагнення людини бути кращою цілком природне, воно є стимулом творення. Та й саме садівництво як хобі — напевно одне з найкрасивіших на землі. Мабуть, його елітарність підкреслює й те, що дуже багато великих людей були пристрасно захоплені ним. Наприклад, Чехов, який придбав у Криму абсолютно голу ділянку біля пожвавленої траси, досить віддалену від моря, і перетворив її на прекрасний сад. Він виписував найкращі рослини, ретельно дотримувався наміченого плану посадок і благоустрою і практично досяг досконалості. Його сад- парк і понині здатен суперничати з багатьма ботанічними садами та парками. Або Клод Моне. Його полотна пронизані світлом сонця та фарбами життя — а у своєму саду він використав замість фарб квіти. Приголомшуючі поєднання фарб, немов живі картини. Він неодноразово змінював місця проживання, і щоразу перетворював навколишні сади на справді райські. Дивлячись на його витвори, неможливо не заразитися та не спробувати самому створити щось подібне. Отже, можна говорити про те, що діяльність людей, зосереджених на своїй справі, — зокрема і справі садової творчості, — здатна позитивно впливати на людей, створюючи імідж України. І мені здається, що люди, які відвідують мій сайт, із якими я спілкуюся, здатні бути тією самою елітою, яка може зробити наше життя кращим.