Пекельний акт
11 вересня першого року XXI століття в світі сталося щось інфернальне, пекельне. З диявольською підступністю і докладністю спланований і виконаний терористичний удар «анонімного» фанатичного ворога по Нью-Йорку та Вашингтону, жертвами якого стали тисячi людей, викликає жах, заціпеніння й обурення. Незважаючи на велику відстань, що пролягає між нами і цими світовими центрами, і попри всі інші наші буденні клопоти, це не може залишати нас тут, у нашій частині Європи байдужими і відстороненими. Крім усього іншого, там, на Манхеттені, працювали й американці українського походження...
І не личить нікому нині щось своє «оригінальне» рефлексувати, з позиції якогось інфантильно-нейтрального спостерігача (хто і як «кривдив» і «провокував» потенційних терористів-виконавців та організаторів і натхненників, застосовував політику сили і тому подібне). Терористичний удар спрямований проти традиційних для нашого світу цінностей свободи, демократії та відкритого суспільства, проти демократичної цивілізації, частиною якої ми прагнемо стати. Якщо прагнемо цього...
Тривожить те, що на початку нового століття власне ці цінності піддано важкому випробуванню. Та, незважаючи на окремі похмурі пророкування, хочеться вірити, що процес глобалізації демократичного ладу, його поширення не зупинити! Що демократичний лад вистоїть — політично й економічно, знайде властиві способи й можливості успішно протидіяти силам зла, фанатизму й ненависті, захистити себе від злочинних режимів і терористичних груп.
І що в країні Дж. Вашингтона зрозуміле й морально виправдане бажання відплати та запобігання подібним загрозам не призведе до зростання ксенофобії, відсторонення від решти світу, його інтересів і прагнень; що ця країна й надалі залишатиметься світовим лідером, усупереч підступним спробам залякати й принизити її.
На це сподівається «стара» Європа і та її частина, що демократизується й оновлюється після довгих років тоталітаризму й самоізоляції. На цьому просторі знаходимося й ми, українці, з нашими труднощами і невдачами. Так потрібна нам згуртованість і єдність, також у відчуттях і оцінках інфернального — єдність для спільного добра, понад партійними чи ще якимись поділами.
