Передноворічний ніс
Я маю дивовижну світлину, скоріше, портрет давнього ялівцевого дерева, що збереглося й нині у кримському реліктовому гаю. Якщо стати під ним (так я і зробила минулої зими), трохи закинувши голову назад, можна вдивитися в самісіньке життя, про яке, нічого не приховуючи, розкажуть вузлики гілок, вигини вічно зелених ароматних сплетінь дивовижної хвої. Варто, звісно, й притулитися до його могутнього стовбура, не знаю, як кому, а мені більшого й не треба: думки, наче просіяне через гарне сито борошно, одразу починають збагачуватися киснем, відпускаючи м’язові затиски, щиро повертаючи енергію, невпинно налаштовуючи й перелаштовуючи, поліпшуючи й поліпшуючи. До того ж потужного потоку вистачить усім, хто попросить.
Ніхто не сперечається, що всілякі екзотичні тури, звичайно, за вдалої подорожі, легко можуть впоратися з тим самим, можливо, й ефектніше, та лишень за грубі гроші. А ми можемо подарувати собі своєрідний ялівцевий душ, навіть не виїжджаючи до Криму, якщо зараз неможливо це зробити з відомих причини. Тримаючи ніс за вітром, звісно, передноворічним і передріздвяним, спробуймо запитати і в його величності носа, чого ж він хоче. Можна будь-скільки кокетуючи імпровізувати за мотивами особистого життя носа, та розпочну з висновків фахівців: ніс по-своєму відповідальний за життєво важливі функції організму: дихальну, захисну, нюхову... Він дарує нам до 10 тисяч нюансів запахів. Та й чистота пульсу, а отже, й робота серця залежить від нього. Багато хто недооцінює значення цього органа, але досить забігти до дитячої поліклініки і звернутися до першої ж мами, аби почути відповідь, близьку до бажаної, — головне, аби мій малюк не хлюпав носом. З цього у нас все й починається: бронхіт, сидіння вдома по три тижні... Бабуся ж дитини раптом додала, ніби зовсім не до теми, що шалено закохалася в свого майбутнього чоловіка, а потім вже зауважила, який у нього кумедний ніс. Такого не мав ніхто, додала, отже, це те, що мені потрібно. Кохання і нежить... ні, не відволікатися, сказала собі, й одразу ж зрозуміла, що не просто. Адже ніхто не сперечатиметься, що не варто й намагатися приховати кохання і нежить. Ось і виходить, ми маємо зважати на слабкості носа, прислухатися до того, що він любить. Є аксіома — ніс схильний насолоджуватися вишуканими ароматами і завжди дає швидку відповідь, коли отримує своє. Додам — вельми корисну відповідь. Отже, починаємо випікати гарний настрій з усього, що напохваті, як домашню піцу. Шукаємо, які аромати здоров’я можуть припасти до вподоби нашому носові, а отже, і його власникам. І, звісно, знаходимо. Люблю, аби напохваті, особливо взимку, завжди були ефірні кримські олії — ялівцева, ялинова, соснова, базилікова, лавандова. Грати з ними — одне задоволення, якщо мета зрозуміла —облагородити свій дім, наповнити чудовими ароматами кожен куточок, з тліючою гілочкою ялівцю оббігти все помешкання. Немає гілочок — підігрію до 20 градусів ялівцеву стружку чи олії крапну на лампочку, батарею. Дивовижний, благодатний полон аромату швидко оповиє і підвищить опірність. До речі, грип та вірусні захворювання бояться його, адже одразу так легко дихається, цьому вмілому лікареві метушня й надрив ні до чого — кожному, хто скористається, допоможе піднестися над обставинами, що дратують.
Вдача така в ялівцю — недаремно за кількістю речовин, що виділяює, він стоїть на першому місці серед решти дерев і офіційно включений до Державної фармакопеї. Досьє його вельми насичене й обширне: наприклад, підвали Генуезької фортеці в Судаку витесали з ялівцевих стовбурів. Скільки вже століть служать вони, кажуть — безвідмовно. Господині з давніх-давен запарювали ялівцем молочні глеки, завдяки чому молоко мало добрий верх, діжі й бочки під капусту, огірки, а винарі — під вино. Ці прийоми, перевірені роками, стають у нагоді й нині. У Скандинавії ялівцем обкурювали склади з хутром, у старих карантинах Тибету — хворих, у Казахстані — кошари, на Далекому Сході — породіль, у Криму — речі від мілі, у Франції — свинячі окости коптили лише в ялівцевому диму. І, звичайно, завжди вважалося, що йому до снаги очистити ауру. Окремі види цього релікту живуть по 2—3 тисячі років.
Власний же простір можна ушляхетнити (навчилася в Криму) найдоступнішими прийомами: подріднену деревину (вона часто продається в мішечках для надання аромату білизні, а нині на передноворічних ярмарках — великий вибір і олії, й стружки) залити водою і кип’ятити 10-15 хвилин. При цьому ефірна олія випаровується і пара ароматизує все і всіх, хто поруч. Можна підігріти дрібку деревини, сміливо працювати з ялівцевою олією, навіть просочувати носовичок у грипозний час не парфумами, а крапельками олії. Відомо, що в світі багато власників великих крамниць використовують лаванду і ялівець, більш того, вони встановили — така ароматизація збільшує продаж товарів, оскільки хочеться довше побути в приміщенні і щось купити. До того ж підвищується сама продуктивність праці, що взяли на озброєння фірми.
Один гектар ялівцевого лісу на добу здатен оздоровити повітря великого міста. Таке багатство, звісно, треба берегти від охочих наламати дров задарма. Бальзами, олії, різноманітні стружки, прийоми, які допоможуть виготовити свою лісову водичку, опанувати просто, і варто все це запросити до себе в дім.
Я маю свій рецепт. Звичайно, реліктового ялівцю ніщо не замінить, та, на щастя, він під охороною зеленої логіки. А в багатьох на дачах росте наш, скромніший ялівець, але він теж чудово працює, ніби і не знаючи, що не зовсім чистокровний та козирний. Аромат свій віддає куражно, енергійно, радісно. Ще восени висушила кілька гілочок, а зараз настав їх час — подарувати всю свою хвойну красу. Із тліючою гілочкою попурхаю по дому хвилин з 15, і все змінюється: починає вдаватися те, що не вдавалося, кортить зробити щось корисне, до того ж — негайно. Знаю, перевірено неодноразово, радше за все, буду задоволена результатом. Здається, і ніс дає команду — не бійся нічого, зі мною не пропадеш.
Один старий лікар назвав ніс прем’єр-міністром організму. Щоправда, останні змінюються, а ніс із нами назавжди. Знаю точно — якщо вам щось сподобалося, то й ніс схвалює. До того ж кожен відповідає за той, який приручив.
