Перспективи Пейзажної алеї

Із двоякими відчуттями повернулись із Пейзажної алеї. За мету візиту взяли собі — оглянути, наскільки торгівля кавою-коктейлями та різним дрібничками охопила скульптурний парк і як це вписується в «пейзажну» атмосферу. Бо наприкінці травня з’явилось рішення КМДА, що на вихідні та свята тут проводитимуть ярмарки-вернісажі. Реакція громади на таку новину — це буде засилля МАФів. Але, як коментують у КМДА, мета ярмарків-вернісажів зовсім інша — вигнати незаконних торговців, натомість дати місце митцям та народним майстрам. Де тут «золота середина», ми й вирішили пошукати спільно з киянами та експертами.

КАВА, ФОТО, ЛЯЛЬКИ

Гуляли Пейзажкою в один із вихідних, коли й людей достатньо, і торговців крамом — теж. Ще при вході до алеї на ятці майоріла табличка «Мохіто». Навпроти — машина-кавоварка. За декілька метрів від входу — ще одна кав’ярня на колесах. Зигзагоподібно до неї — фургончик із літніми коктейлями, красиво вимитими полуницями, черешнями у прозорих тарелях. Трохи далі — знайома киянам кава-«равлик», між машинами на високому бордюрі з грубого каміння повмощувались продавці всякого краму: «чудиків-ляльок», намист, але охочих купити те начиння — не дуже.

ДИВАНЧИК ІЗ ЗАПРОШЕННЯМ ПОСИДІТИ, ЯК УДОМА, ПРИВАБЛЮЄ КИЯН І ТУРИСТІВ. ІДЕАЛЬНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ФОТО!

Більші черги стояли якраз до кавоварок. Самі ж провокують торговців тут стояти, без дозволів, напівлегально. І в цьому ми переконались згодом. Доки були в черзі, щоб сфотографуватись у роті-лаві кота чи зайця, помітили, як алеєю ішли троє патрульних міліціонерів. Повз торговців пройшли, минаючи, наче їх там і не було. Вимагали показати документи лише у продавця кави у машині-равлику, на що чоловік довго виправдовувався, прийшло ще троє його поплічників, показали якісь папери патрулю, погомоніли і розбіглись кожен у свій бік. Кавоварку зачинили на замок, але з місця її ніхто і не намагався зрушити чи вивезти з алеї. Отже, наступного дня каву продаватимуть, як і раніше.

ПЕЙЗАЖКА МАЄ НА СЕБЕ ЗАРОБЛЯТИ. ЯК?

«Вернісаж — ідея хороша, бо саме слово ж прекрасне. Звісно, якщо всього буде в міру», — вважає киянка Анна, котра прийшла сюди з дітьми. Саме «в міру» — це найвлучніше визначення, яке хочеться втілити на Пейзажці. Бо дорослі полюбили її як оригінальне місце для прогулянки, діти — як чудо-майданчик, де можна спуститися з гірки котячим хвостом, зазирнути у рота котові-стоніжці, малюків справді звідти за вуха не відтягнеш.

ПРИНАДА ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ — ОРИГІНАЛЬНІ СКУЛЬПТУРИ

Автор скульптур та натхненник алеї Костянтин Скретуцький пояснює, що іншого виходу для збереження унікального парку не існує: «Зараз Пейзажна алея стала одним із головних туристичних об’єктів Києва. І якщо музеї та храми мають можливість заробляти мінімальні гроші на своє існування і, крім того, мають бюджетні дотації, то Пейзажка утримується за рахунок мого часу та зусиль, а також витрат мецената-засновника парку. Разом із тим безліч нечистих на руку ділків влаштовує на Пейзажці барахолки, маркети  та інші активності, збирають гроші з торговців, фактично крадучи кошти у Києва. Тому ми придумали і запропонували КМДА вихід — передати права та обов’язки про опіку над Пейзажною алеєю міській структурі, яка могла б забезпечити витрати парку. А вони суттєві: прибирання, вивіз сміття, зарплата двірників, садівника, ремонт скульптур, які потерпають від вандалізму».

КУЛЬТУРНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР

У день нашої прогулянки на алеї справді було чисто, охайно, кущики підстрижені, квіти доглянуті, відразу видно, що є рука господаря. І якщо справді за збереження Пейзажки відповідатиме комунальна структура, котра візьме на себе всі пов’язані з неї клопоти, то чому б і ні? Аби тільки чесно не допускали торговців крамом на територію поза вернісажами.

КАВ’ЯРНІ НА КОЛЕСАХ І ТОРГОВІ ЯТКИ. ЯК ЗРОБИТИ, ЩОБ УСЕ БУЛО ЗРУЧНО, ЕСТЕТИЧНО І ЗАКОННО?

Як коментував одному з видань директор Департаменту промисловості та розвитку підприємництва Максим Кузьменко, міська влада проти торгівлі на Пейзажці, жодного китайського непотребу тут не повинно бути. Алея має стати культурним та соціальним простором, де буде популяризуватись українське мистецтво, відбуватимуться розважальні акції з етнічним присмаком. Програму таких заходів наразі розробляють у КМДА. Натомість уже розроблено чіткий план вернісажу з обмеженою кількістю місць (алея ж не надто широка), а контролювати, що продають гостям, буде спеціальна комісія. 

НЕ ПЕРЕТВОРИТИ НА БАЗАР...

Доки дітлашня жваво вивчала пейзажні скульптури, хотілось зрозуміти для себе: якщо продавати щось на Пейзажці — то що? Поруч Андріївський узвіз, який має ледь не все на світі — від картин до, на жаль, матрьошок... Якщо організовувати на алеї ярмарок — то, може, з якимось унікальним начинням, суто «пейзажним», яке не знайдеш у жодному місці столиці. Тільки б не перетворити то все у звичайний базар. Та скульптор Скретуцький нас переконує, що так у жодному разі не буде.

На критику у мас-медіа, що МАФи атакують Пейзажку, має своє пояснення: «У результаті нашої ініціативи багато громадських діячів-бізнесменів втратили «кормову базу», почався саботаж і скандали. Особливо активна панночка, примудрившись сісти на зарплату (як плату за припинення скандалів навколо будівництва на Андріївському узвозі) в ахметівський холдинг як громадська... активістка!!! А на Пейзажці вона взялася «кришувати» стихійний базар, віддавати такий куш вона не хоче. Подібні соціальні рекетири намагаються через пресу та соцмережі очорнити нашу ідею», — говорить скульптор.

ЗБЕРЕГТИ ЕКСКЛЮЗИВНІСТЬ

Може, й так. Але відвідувачі алеї навряд чи вникатимуть у такі подробиці, хто кому яку дорогу перейшов, цікавить якість відпочинку, естетика алеї, її неповторність, ексклюзивність. І законність. На цьому аспекті особливо наголошують експерти. Так, віце-президент Національної спілки архітекторів України Георгій Духовичний коментує, що Пейзажна алея розташована у зоні охоронного ландшафту, який не передбачає будь-яких забудов. «Це значить, що нічого, крім плоскісних майданчиків під будь-які експозиції, на яких можуть монтуватись і  демонтуватись якісь тимчасові павільйони, знаходитись не може. Нарешті, може, доживемо до того, що головним чинником при прийнятті рішень буде закон. Якщо хтось буде намагатись зробити з тимчасового постійне, то на це має відреагувати спеціальна інспекція і домогтися демонтажу».

А от києвознавець Віталій Ковалинський нагадав нам, що раніше Пейзажна алея взагалі не була таким улюбленим місцем відпочинку киян та туристів, сприймалась як індустріальна місцина. Аж доки не з’явилась ідея облаштувати їй як оглядову алею з Верхнього міста на Нижнє. Проте зараз Пейзажка живе своїм життям, абсолютно неординарним, у першу чергу, завдяки скульптурному наповненню. І саме цю нотку треба вберегти з-поміж інших смаків та запахів, які можуть заполонити алею.