Поки ще не ювілей,та все ж таки свято

1 квітня запорізькій дитячій газеті «Клякса» виповнилося три роки. За цей час вона встигла стати улюбленкою не тільки школярів Запорізького регіону, а й зробила важливий крок назустріч усім дітям України. І це стало вирішальним моментом у діяльності газети, оскільки те, що вона робить для дітей сьогодні визначить, якими вони виростуть уже завтра. Сьогодні видання об’єднало навколо себе понад десять тисяч маленьких шанувальників і їхніх батьків, які також з величезним задоволенням читають цю дитячу газету.

«Клякса» — це вісім яскравих, барвистих сторінок цікавої інформації для дітей, захоплюючих ігор, нових пісень, анекдотів, головоломок, кросвордів, різних конкурсів.

Однією з форм діяльності газети є регулярні акції на допомогу дітям з малозабезпечених сімей, сиротам, дітям-інвалідам. І до свого дня народження «Клякса» разом з багатьма провідними промисловими підприємствами області зробила подарунок цим дітям: комусь оформила підписку, комусь — підбірку газет. І всім подарувала частку своєї безмірної любові, повідомляє Віктор ПУЖАЙЧЕРЕДА, «День»

Якщо ви загубилися, зустрічайтеся в... притулку

Напевно, десять разів варто задуматися батькам, котрі в пориві гніву обіцяють своїм дітям здати їх у притулок. А раптом їм там сподобається?

У Миколаївський дитячий притулок потрапляють досить різні діти, яких виловлюють під час рейдів міліції й які приходять самі підхарчуватися й одягтися з підвалів і вокзалів, із кубел і досить благополучних сімей.

...Того ранку мамуся дуже поспішала на роботу. Добігла з дочкою до хвіртки дитячого садка: «Ну, все, до групи підеш сама. Бувай», — і полетіла далі. Дівчинка постояла-постояла й вирішила трохи прогулятися. Повернула за ріг, ще трохи пройшла і зрозуміла, що заблукала. Стояла в розгубленості під вікнами Ленінської райпрокуратури, доки тамтешні працівники не звернули на неї уваги.

— Дівчинко, тебе як звуть?

— Настя.

— А скільки тобі років?

— П’ять.

На цьому знання дитини закінчилися.

— А як твоє прізвище?

— Не знаю.

— А де ти живеш?

— Не знаю.

— А де твоя мама?

— Не знаю.

І таке інше.

Порадившись, дівчинку відправили до дитячого притулку, повідомивши при цьому прикмети в міліцію. У притулку Настю оглянув лікар — обов’язкова процедура — і відправив «у народ», до дітей. Сталося так, що саме того дня до притулку спонсори понаїхати, свято влаштували: концерт, пісні, танці, ігри, пригощання — солодощі й фрукти. Всім дітям, в тому числі й Насті, подарунки подарували, презенти всілякі. Лафа!

Так день дівчинки й проминув — весело та цікаво. Одне тільки засмутило Настю: коли ввечері на порозі з’явилася мама, вона була якась стривожена й заплакана.

Прийшовши до садка, матуся дочку там, природно, не знайшла. Паніка, істерика. Зателефонували до міліції й з’ясували, що дівчинка Настя в притулку, повідомляє Данило КЛЯХІН, «День».