Поки українцiв силомiць утримують у Нiгерiї,

Працівники паспортної служби мiського УВС давно мають «на оцi» згаданих iноземцiв, якi не раз уже потрапляли до спецприймальника- розподiльника, й навiть проставили в їхнiх паспортах штамп «Небажана особа». Та от бiда: щоб їх депортувати (а це спiвпадає з бажанням самих «персон нон грата»), потрiбнi грошi для квиткiв на батькiвщину. Загальна сума в принципi невелика й сягає п'яти тисяч доларiв, бо людей, як-не-як, треба вiдправити в Бангладеш, Йорданiю, Сенегал, Сомалi, кiлькох осіб — в Нiгерiю.

На такi потреби для паспортної служби не видiлено нi копiйки, хоча вона приносить державi чималi прибутки: минулого року за рiзнi послуги перераховано до бюджету 1 млн. 800 тис. гривень, за три мiсяцi 1999-го — майже 400 тис. гривень. Порiвняно з ними потреби на депортацiю — мiзер. Щоправда, пробували звертатися по допомогу до їхнiх землякiв, i тi двiчi збирали гроші й допомагали, але потiм вiдмовилися, бо самi iнодi ледь кiнцi з кiнцями зводять.

Безладний спосiб життя призводить до того, що вони справдi стають небезпечними, причому не тiльки потенцiйною загрозою втягування в кримiнальне середовище. При обстеженнi в одного з «небажаних» iноземцiв виявлено сифiлiс, у iншого — малярiю. То що все ж таки дешевше — вiдправити їх додому (а це передбачено законодавством, що регулює перебування в країнi iноземних громадян) чи потiм витрачати значно бiльшi кошти для лiкування наших спiввiтчизникiв?