Права людини не повинні обмежуватися... «правами» собак
Кажуть, один із крутих американських режисерів вирішив зняти черговий фільм жахів із циклу «Щелепи». Бюджет картини — цілих 1000 мільйонів доларів.
Ще б пак, адже треба організувати дорогі морські зйомки біля берегів Флориди, найняти цілу банду водолазів, наловити й цілий рік дресирувати кількох акул. Хочу звернутися до цього ділка кінобізнесу: «Янкі, не клей дурня, всього лише за бочку варення й кошик печива поділюся з тобою чудовою ідеєю. Зроби сценарій сухопутним. І приїжджай до нас, в Україну. Лише за годину (з 7.00 до 8.00 ранку) в будь-якому сквері чи парку нашої країни можна швидко, дешево й гарно зняти чудовий фільм жахів з розриванням на шматки замість «нappy end». Пропоную це не тому, що отримав конфіденційну інформацію про те, що зі столичного зоопарку втекла група тигрів-олігофренів у смугастих купальниках. Просто щоразу, коли рано вранці мені спадає на думку ідея здійснити пробіжку вулицями рідного міста, доводиться продиратися крізь десятки ротвейлерів, бультер’єрів та інших чотириногих «братів наших менших», деякі з яких аж ніяк не по-братському так і хочуть урвати неабиякий шматок від моєї чималенької литки.
Набридло! Тендітна старенька заходить у тролейбус з величезним мастіфом, звичайно без намордника (я про собаку, а не про бабусю). На три-чотири зупинки блокується найменший рух у салоні транспортного засобу, навіть кондукторка стає заручником живої м’ясорубки, яка розвалилася в проході й заважає їй продавати квитки переляканим пасажирам. А бабуся цілком щиро запевняє всіх: «Та що ви! Він у мене слухняний. Без команди не вкусить. Хіба що ви йому не сподобаєтеся...», неначе їздити в громадському транспорті мають право тільки ті, хто завоював ніжне собаче уподобання.
Набридло! Чому чудові місця, які раніше називалися «парками культури та відпочинку», перебувають у неподільній власності «собачників» та їхніх вихованців. Тепер важко там стало культурно відпочивати. Цілуєшся з коханою в заростях бузку, а тут з кущів вилітає який-небудь злобний пінчер, усіх обгавкає, дівчину налякає й тобі весь кайф зіпсує.
Ну гаразд, з дівчиною — то справа випадку, вона й сама, без якогось там собаки, може перервати твоє поетапне сходження до вершин блаженства, якщо раніше ніж потрібно потягнешся до застібки її бюстгальтера. Але бувають випадки й набагато серйозніші. Уважно передивившись пресу за минулі роки, можна знайти досить багато матеріалів про те, як зустріч людини з чотириногим другом закінчувалася трагічно для homo sapiens. І на тлі історії про те, як бультер’єр розірвав дворічну дитину, доля домогосподарки, сідниця якої стала сніданком для ротвейлера, здається навіть дуже «щасливою». На сторінках газет справедливо зазначається, що правила утримання домашніх тварин, встановлені різними державними інстанціями, масово порушуються. Щоб переконатися в цьому, досить просто вийти на вулицю в годину пік для власників собак (тобто до початку або після закінчення робочого дня). Очевидно й інше — собаки бійцівських порід є ні чим іншим як біологічною зброєю в руках своїх хазяїв, у яких вже й зовсім невідомо, що на думці.
Коротше кажучи, щоб покласти край «собачому свавіллю» в українських містах, насмілюся запропонувати на розгляд громадськості такі надзвичайні заходи:
1. Усі собаки мають носити намордники й спеціальні нашийники, які містять інформацію про їхніх господарів. Якщо ж вони ухиляються від цього, то слід відправляти зубастих правопорушників на примусову службу в прикордонні війська, а в разі повторного порушення — в ресторани корейської кухні.
2. Встановити з 6.00 до 24.00 комендантську годину, під час якої забороняється поява домашніх тварин в громадських місцях.
3. На право володіти великими собаками (від вівчарки й більше, пуделі та інша дрібнота в рахунок не беруться) треба видавати такі ж дозволи, як на володіння зброєю.
Уявляю, як почнуть вити «брати наші менші» (між іншим, поміж братів трапляються й Каїни), а також їхні хазяї, прочитавши цей «крик душі». Захисники довкілля в особі «зелених», напевно, теж будуть незадоволені: «От негідник, зазіхає на права тварин!» Але ж і про права людини хтось має пам’ятати!
