Престижне безробіття

Як відомо, сьогодні на українському ринку праці склався значний дисбаланс: роботодавці відчувають гостру необхідність у працівниках одних сфер, а ВНЗ у свою чергу готують абсолютно інших. Наприклад, пропозиція у сфері економічних, юридичних і «гуманітарних» спеціальностей уже перевищує попит із боку роботодавців. Причина цілком з’ясовна — робота в цих сферах більш престижна й високооплачувана. А нинішні випускники вважають за краще набувати професії з модними й багатообіцяючими назвами. Це призвело до того, що сьогодні ВНЗ часто орієнтуються лише на вимоги абітурієнтів, створюючи «модні» факультети, які користуються попитом, і масово готують випускників. При цьому не лише часто страждає якість освіти, навіть «найчервоніший» диплом може бути нікому не потрібним. За статистикою, майже половина випускників українських ВНЗ зі своїми престижними дипломами поповнюють лави безробітних. Зайнятість населення у віці від 15 до 24 років у нашій країні становить 31,5%.

Навіть за кордоном українським абітурієнтам пропонують здебільшого гуманітарну освіту. Наприклад, Американські Ради з міжнародної освіти при посольстві США представляють численні програми з удосконалення англійської, французької й інших мов в американських університетах. Водночас роботодавцям потрібні працівники більш рядових професій. Зокрема, люди робочих спеціальностей сьогодні нарозхват. «Це — робітники будівельної, промислової сфер, все ті ж продавці», — розказує «Дню» заступник директора Київського міського центру зайнятості Леонід Шаян. Серед інших «дефіцитних» спеціальностей він також назвав інженерів-технологів, інженерів-конструкторів, програмістів високого класу, керівників вищої й середньої ланки, бухгалтерів і фахівців у галузі продажу.

Майже півроку тому між Міністерством праці й соціальної політики та Міністерством освіти було підписано договір, згідно з яким ці два відомства повинні були скоординувати свої дії й хоча б частково врегулювати дисбаланс, що склався. Про те, як вирішується проблема на місцях, тобто в самих вищих навчальних закладах, «День» вирішив довідатися в їхніх керівників — на виставці «Сучасна освіта в Україні-2006», яка днями відбулася в київському Палаці спорту.

На виставці, організованій із метою проінформувати зацікавлену громадськість про новітні тенденції в українській освітній сфері, була представлена велика кількість різних навчальних закладів із усіх куточків України. Як виявилося, в більшості ВНЗ про договір із Міністерством праці нічого не знають. Втім, про ситуацію, яка склалася на ринку працевлаштування, керівникам інститутів і університетів відомо. Вирішити проблему вони намагаються самостійно. Наприклад, в Одеському національному політехнічному університеті за підтримки Обласного державного центру зайнятості щорічно проводяться ярмарки кар’єри, в яких беруть участь 115 компаній. Тут також контролюється кількість прийнятих абітурієнтів: на вимогу Міністерства освіти урізується число набору студентів на гуманітарні спеціальності й підвищується на технічні; вони також стежать за тенденціями на ринку праці, розказав «Дню» викладач університету, доцент кафедри електронних засобів та інформаційно-комп’ютерних технологій, директор кар’єр-центру Олексій Павлов.

«Ми намагаємося орієнтуватися на потреби ринку праці при наборі абітурієнтів чи створенні нових факультетів, — говорить методист лабораторії методики навчального процесу Запорізького національного технічного університету Тетяна Ситникова. — Пояснюємо студентам, яка зi спеціальностей дасть їм роботу, що буде запитаною через п’ять років». Регулярно проводять моніторинг потреб в областях із підготовки фахівців необхідних галузей у Полтавському національному технічному університеті.

Такими ж методами діють і в інших ВНЗ , і в приватних також, наприклад, у Європейському університеті. Там уже зрозуміли, що випускати нікому не потрібних фахівців — собі дорожче. Проте всі ці заходи не мають особливого успіху — випускники шкіл та їхні батьки все одно прагнуть на юридичні й економічні факультети, свято вірячи в те, що саме вони (або їхні діти) зможуть у майбутньому знайти собі роботу. Системного рішення підходу до розв’язання проблеми не спостерігається, й це означає, що найближчим часом ситуація не зміниться.

У Міністерстві праці та соціальної політики «Дню» повідомили, що наразі розробляється проект закону про залучення роботодавців до підготовки й перепідготовки кадрів. У ньому буде прописано порядок надходжень від Міністерства праці та Федерації профспілок пропозицій із вказівкою потрібної кількості та профілю фахівців. Нині документ — на узгодженні в міністерствах.

До речі, за кордоном також існує подібна проблема. Ректор Кременчуцького державного технічного університету Михайло Загирняк розказав, що, пропрацювавши п’ять років у різних американських університетах, він помітив схожу тенденцію. За його словами, на технічних факультетах там навчаються, в основному, представники національних меншин і діти іммігрантів, а не корінні американці, які вибирають такі ж спеціальності, як і наші випускники шкіл. А це свідчить про непрестижність технічних, таких потрібних будь-якій країні, спеціальностей.

А ось, наприклад, у Греції з такою проблемою не стикаються. Як заявила менеджер зі зв’язків із громадськістю Асоціації грецьких приватних вищих навчальних закладів Костянтина Гуватсоу, яка також була представлена на виставці «Сучасна освіта в Україні- 2006», на ринку праці Греції немає проблеми дисбалансу працівників гуманітарних і технічних спеціальностей.