Проголосувати й померти?
Виборче законодавство не враховує потреб інвалідівУ 2005 році в Україні нараховувалося майже 2,5 мільйона людей з виразними обмеженнями в життєдіяльності: таких, які потребують особливої уваги завжди, і під час виборчих кампаній — особливо. Нині виборче законодавство передбачає тільки дві основні категорії осіб, які мають право на спеціальний режим здійснення виборчого права: це ті, хто не може самостійно пересуватися, і люди з вадами зору. І ті, й інші у принципі повинні голосувати вдома за окремим списком виборців, однак де-факто організувати таке голосування для самотньої людини майже неможливо. Чому це так і як можна відредагувати Закон України «Про вибори народних депутатів України», позавчора розповіли учасники круглого столу «Покращання виборчого законодавства в частині реалізації прав виборців із вразливих категорій громадян».
До вразливих категорій населення, окрім уже названих, пропонується додати не тільки тих, хто не може ходити, а й тих, хто позбавлений можливості руху тимчасово — скажімо, у зв’язку із хворобою. «У нас не має чітких критеріїв нездатності пересуватися самостійно, які дозволили б ідентифікувати виборця з обмеженими можливостями, — розповідає експерт проекту покращання законодавства Андрій Дуда. — Тут треба враховувати не тільки інвалідність, як це є зараз, а й загальний стан здоров’я та вік». Окрім цього, до закону пропонують внести й іще деякі зміни: щоб виборець міг повідомити про свої особливі потреби не тільки письмово, а й усно; щоб відмітку про голосування за місцем перебування міг вносити не тільки сам виборець, а й інші особи.
Відсутність цих елементарних положень у чинному законі призвела щонайменше до двох негативних наслідків. По-перше, чимало виборців не проголосували на останніх виборах тільки через те, що не змогли вчасно перевірити наявність свого прізвища в списках або оформити голосування за місцем проживання. Більше того: за словами заступника голови комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Владислава Лук’янова, під час третього туру президентських виборів 2004 року через жорсткі обмеження щодо «домашнього» голосування у Донецькій області п’ятеро виборців померли, намагаючись дістатися до дільниці чи повертаючись додому після голосування. По-друге, оформити потребу в домашньому голосуванні не так просто: для цього потрібна довідка медичного закладу. І якщо у містах із цим проблем не виникає, то в маленьких населених пунктах, де роль лікарні виконують ФАПи, довідка від місцевого фельдшера, за чинним законодавством, не є достатньою підставою для того, щоб людина голосувала вдома.
Владислав Лук’янов наголосив, що виборці, які весь день проводять удома, не тільки не відмовляються брати участь в управлінні державою, а навпаки — чи не найактивніше прагнуть виявити свою волю. Очевидно, це пов’язано з тим, що люди із обмеженими руховими можливостями частіше дивляться телевізор, мають більше часу на читання преси. Однак голосувати вдома такі люди здебільшого відмовляються або голосують неохоче — не в останню чергу через проблеми із оформленням голосування. Депутат погодився також і з тим, що є сенс дозволити голосувати вдома пенсіонерам, котрі досягли 70-річного віку — адже таким літнім людям уже досить важко добиратися до дільниці й відстоювати чергу.
Перші кроки назустріч законодавчим ініціативам з удосконалення виборчого законодавства, хоча й не такі, як прагнули учасники круглого столу, вже робляться. Прийнятий днями проект бюджету передбачає виділення коштів Центральній виборчій комісії для створення єдиного електронного реєстру виборців, куди, напевно, вже вноситимуться відмітки про голосування за місцем перебування. На цю систему поки що передбачається витратити 85 мільйонів гривень. Що ж до інших положень, які, на думку Андрія Дуди, потребують удосконалення, то окрім звичайного розширення правового поля для вразливих категорій населення, необхідно ще виробити механізми захисту від зловживань: наприклад, порядок контролю й перевірки усних звернень, розробку переліку медичних закладів, довідки яких є підставою для відмітки про голосування поза дільницею та чимало інших моментів, які стосуються не тільки самого закону про парламентські вибори, а й багатьох пов’язаних документів. Наприклад, якщо зобов’язати членів дільничної виборчої комісії перевіряти, чи справді людина не пересувається самостійно, то їм випаде перевіряти десятки повідомлень — а більшість членів ДВК працюють на громадських засадах...
Є й менш коштовні, але не менш глобальні проблеми, які заважають віддавати голос на виборах. Серед найбільш поширених проблем під час самого голосування учасники круглого столу назвали непристосованість приміщень до голосування, відсутність необхідних для інвалідів ліфтів чи пандусів, недостатня співпраця із громадськими організаціями, які хочуть і можуть надати спостерігачів.