Протези для бійців... із пластикових кришок?

Певно, ви помічали у великих супермаркетах візки для збору продуктів у зону АТО або як при вході у невеликі крамниці стоять автівки із плакатами на військову тематику, а поруч волонтери роздають листівки з проханням додати до своїх покупок пачку «Мівіни» чи консерви для бійців. Невдовзі поруч із ними можуть з’явитися контейнери для збору пластикових кришок від благодійного фонду «ОВЕС». Ці кришечки підуть на виготовлення протезів для бійців АТО чи деталей до штучних кінцівок. Ідея хороша, благодійна, але деякі питання потребують роз’яснень, що і спробував зробити «День».

Кілька тижнів тому акція збору кришечок «Добро жменями» стартувала офіційно, і вже на сторінці фонду в «Фейсбуці» (сайта організації немає, кажуть, що тільки нещодавно зареєструвались, а півтора року до цього займалися волонтерством) з’явилися десятки відгуків із різних міст України. Людей цікавить — куди нести кришечки, де стоятимуть контейнери для їх збору. Організатори не втомлюються пояснювати: список таких точок сформують невдовзі, нині ж акція тільки на низькому старті, але, ймовірно, це будуть великі супермаркети, заправки, державні установи, а з 1 вересня — і школи.

НА ОДИН ПРОТЕЗ ТРЕБА 80 ТИСЯЧ ПЛЯШОК

Поки що заохочують накопичувати кришечки. Бо їх знадобиться дуже-дуже багато. Як коментувала телеканалам організаторка акції Тетяна Руденко («Дню» вдалося поспілкуватися лише з менеджером проекту, бо пані Тетяна весь час зайнята численними інтерв’ю та зустрічами — такий ажіотаж), одна кришечка важить всього три грами, а, приміром, на один протез треба 80 тисяч пляшок із кришечками. Але питання — хто їх перероблятиме?

«Переробники є по всій країні, ми розуміємо, що не треба збирати кришечки в одному місті, ми оголосимо тендер для переробників, як мінімум, в обласних центрах. Технологія  одна й та сама: це дробіння кришок, потім виготовлення виробів чи деталей — там своя процедура. Одного переробника-монополіста у нас не буде. Перемовини з компаніями ведемо, але не можемо оголошувати їхні назви, бо ще вивчаються документи про співпрацю, на це теж треба час», — розповіла менеджер проекту Ольга Іванова.

На акцію відгукуються  і волонтерські об’єднання, котрі готові допомогти зі збором матеріалів у своїх регіонах, а також приватні компанії, які можуть допомогти з сировиною. Так, за словами Ольги Іванової, банки пропонують віддати свої старі пластикові картки на переробку. Виробники молочної продукції кажуть, що можуть здати скло. Хоча утилізувати вторинну сировину, отриману від свого ж виробництва, було б правильніше самим.

«Наша акція дає можливість зробити добро хоч мінімальними зусиллями, бо ресурси у людей потроху вичерпуються, а так є причетність до соціальної підтримки», — додає Іванова. І судячи з ажіотажу та поширення інформації у десятках ЗМІ, як друкованих, так і телевізійних, охочих принести жменю кришечок до супермаркету буде достатньо. Та що далі? Мало хто цікавиться усією процедурою: від потрапляння кришечки у контейнер до протезування конкретного бійця.

«ПОТРІБНО ПІДПРИЄМСТВО, ЯКЕ Б РОБИЛО З КРИШЕЧОК НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ»

Так, питання переробки — не до кінця зрозуміле. Зі слів Ольги Іванової, в кожній області будуть кришки збирати і в місцевих фірмах їх переробляти. Це так, але чи справді є в нас у кожній області підприємства, що утилізують саме пластикові кришки? Експерти-протезисти сумніваються, що з кришок вдасться зробити щось для протезу, а сам протез — то й поготів. Хоча, варто відзначити, організатори акції готові за виручені кошти протез купити. Але скільки ж це кришок треба зібрати? Бо вартість протезів, залежно від призначення та функціональності, коливається у межах від 15 — 20 тисяч до мільйона гривень! Як розповів нам Валерій Поплавець, керівник «Українського центру реабілітації ветеранів Афганістану», підприємство зараз активно допомагає з штучними кінцівками воїнам АТО. За його словами, нещодавно учаснику АТО робили біопротез з електричним колінним вузлом за мільйон гривень — це фактично замінник справжньої руки.

«Є певні матеріали, з яких виготовляється протез. З кришечок це навряд чи хтось буде робити. А за гроші можна закуповувати матеріали та комплектуючі. Це все одно, що волонтери і так збирають гроші. Бо з самих кришечок нічого не вийде, потрібно таке підприємство, яке б робило з них необхідні матеріали. Але в нас такого переробника немає. Усі необхідні заготовки закуповуються за кордоном. Є комплектуючі вітчизняного виробництва, вони, щоправда, поступаються якістю, вагою, що важливо для людини. Але для учасників АТО вони не підійдуть, це для менш рухливих людей», — додав Валерій Поплавець.

ДЕ КОНКРЕТНІ АДРЕСАТИ ДОПОМОГИ?

Далі — для кого саме робитимуть протез? Спочатку нам сказали, що будуть співпрацювати з Волинським військовим госпіталем для інвалідів війни. Але там про таку новину дізналися безпосередньо від нас. Заступник головного лікаря Оксана Шкаровецька розповіла, що у них бійці АТО проходять лише реабілітацію. У жовтні відкрили реабілітаційне відділення, наразі у ньому 16 бійців. Одному зробили протезування за кордоном, поки що такої потреби більше ні в кого немає, на щастя.

Коли уточнили, з якими ж саме медичними закладами будуть співпрацювати, координатори акції пояснили, що волонтерські об’єднання на місцях будуть формувати такі списки бійців. Точні дані будуть у переліку Волинської обласна клінічна лікарня. Її головний лікар Іван Сидор про таку акцію знає. Але роль закладу у ній — не інформація про бійців, а... збір кришечок.

«Минулого тижня у Ковелі була виїзна колегія, і там нам розповідали про цю акцію. Тобто з нами ведуть перемовини. От ми використовуємо для крапельниць фізрозчини та інші препарати, наприклад, за день прокрапаємо 100 пляшок поліетиленових, вони ідуть на переробку, а нам за це трохи платять. Тепер ми будемо збирати кришечки. Мабуть,  організатори такої акції хочуть, щоб ми здавали безкоштовно, але ж треба угоду укласти, з облвідділом узгодити, —  коментує Іван Сидор.

Може, лікарю не до кінця пояснили, у чому суть акції? Якщо так, то цю прогалину треба заповнити, бо чим більше інформації, розуміння,  у чому треба підтримка від лікарні, тим більше ефекту. Іван Сидор пояснив, що у лікарні займаються вживленням штучних суглобів, а облік бійців, кому це треба робити, в руках місцевої влади. І чомусь здається, що коли є потреба у протезі, швидше збирати гроші напряму, а не лабіринтовими ходами. 

У фонді ж розповідають, що такий досвід поширений за кордоном. І це дає можливість вирішити одразу дві проблеми — соціальну та екологічну. Сперечатися не будемо. Але чи багато серед українців тих, хто вже звик сортувати сміття? І чи стоять під кожним багатоповерховим будинком баки для роздільного сортування, щоб учитися цьому? На це треба роки. Сподіваємося, що ланцюжок «кришка — протез» так довго не триватиме. А як побачите в магазині контейнери для кришечок, ваше право, кидати щось у них чи ні.