Протоієрей МИКОЛА: «Якби ще ми були й «відмінниками» історії як власної, так і світової, то нам не було б ціни»

АНКЕТА «Дня»

1. Які уроки ХХ століття Ви вважаєте найбільш важливими для подальшого розвитку цивілізації?

2. Які тенденції в розвитку українського суспільства на межі сторіч турбують Вас найбільше?

3. Місце й роль церкви в житті суспільства в нас і за кордоном. Які вони зараз і якими Ви хотіли б їх бачити?

1.Для подальшого розвитку цивілізації, i розвитку успішного, здається, людству було би достатньо хоча б посереднього засвоєння головних уроків століття, що минає. А якби ще ми були й «відмінниками» історії як власної, так і світової, то нам не було б ціни. Між тим певен того, що ми всі нарешті належно оцінили й були свідками всіх типів і ступенів насилля, жорстокості, воєн, голодоморів, руйнації духовності включно з уневажненням Бога з душі народу і, як наслідок цього, епохи динамітно-бульдозерного атеїзму. Економічні негаразди, соціальне розшарування, злидні... Хіба цього мало, щоб ми хоча б чомусь навчились як вдома, так і в планетарному масштабі?! Переконаний, що ми — мудрий народ з колосальним потенціалом і прекрасною історичною перспективою. До того ж, ми ще й добрі учні власної історії, тому й віримо, що Бог буде милостивим до нас.

2.Боюсь бути пристрасним в оцінках чи поверховим в аналізі, але не хотів би, щоб нинішні ерзаци духовності в усіх сферах молоде покоління засвоїло би як стандарт духовності. Є ж бо в нас і справжні титани духу, й достойні провідники народу й творчі генії — їх би почули й оцінили...

3.Про місце й роль Церкви скажу просто: євангельська правда «Богу — Боже, а цісарю — цісареве» могла би дозволити й Церкві, й державі достойно виконати свої призначення в цьому світі. Гармонізація їхніх відносин дозволила би Церкві повніше і дієвіше допомогти народу Божому стати гідною нацією європейського та й світового співтовариства. Сподіваюсь, так воно й буде.

Ведучий рубрики Валентин ПУСТОВОЙТ Тел. (044) 414–98–20, факс 414–43–31 e-mail:master@day.kiev.ua.