Примат культури
Кожна нація прагне утворити свою державу, укріпити і посилити її. Українській нації за всю свою багатовікову історію вдалося це здійснити лише наприкінці ХХ століття. Коли нація не має своєї держави — це велике нещастя, важка хвороба, яка калічить душу нації. Чи не тому так важко дається народу економічне і культурне становлення нашої держави протягом усіх 12 років незалежності? Весь цей час нас переслідують різні кризи. Можливо, це тому, що наша політична еліта поки не усвідомила, що в житті держави — суспільному і духовному — примат належить культурі. Не політиці і не економіці, хоч в економіці реалізовуються цілі суспільства, а в політиці — міжнародне визнання держави.
Благородство будь-якої істинної культури визначається тим, що культура є культ предків. Через культуру зберігається і передається устрій життя, та правда життя, яка вироблена і вистраждана нашими попередниками. А завдання тих, хто живе сьогодні — зберегти і передати цю культуру своїм нащадкам — дітям і внукам. Адже культура, як хранитель правди і сенсу життя, така необхідна молодому поколінню української нації, щоб уберегти і захистити його від втрати духовності, власної гідності та патріотизму. І потрібно усвідомлювати, що культура містить у собі також ритуальну частину, яка виражається в народних традиціях та обрядах, що дозволяють зберігати зв’язок між поколіннями.
Культура заснована на переказах. І чим древніша культура, тим вона значніша і прекрасніша. Культура завжди пишається древністю свого походження, нерозривним зв’язком iз великим минулим. Тому так важливо чітко і осмислено відділяти культуру як сенс і правду життя від її ритуальної складової.
Культура — це невідворотний шлях людини до людства. Це шлях святості, шлях вищої культури духу. Святість і геніальність — найбільші прояви духовної культури, істинні її двигуни. Людство приречене на культуру, але в ньому діють і ворожі культурі сили. Відкриваючи світ культури та історії світовій спільноті, ви напевно відчули на собі дію цих сил.
Та зміг же «День» довести, що українське — це високоінтелектуальне, донісши це до читачів трьома мовами — українською, російською та англійською. Ви змогли довести світовому соціуму, що українська журналістика — якісна й відкрита. Голос нації, народу України повинні чути в усьому світі через засоби масової інформації та Інтернет. І «День» це достойно втілює.
