Присвячується врятованим і тим, хто рятував

Останні події, які ми пережили через авіакатастрофу на скнилівському летовищі, наново виявили дві шляхетні якості людини: співчуття і милосердя. Відкриття меморіальної дошки, присвяченої вихованцям-сиротам 40-х років та їх вихователям на приміщенні Комунального будинку дитини № 1 показало, що людська доброта не має часових меж. У стінах цього будинку, що знаходиться на вул. Т. Комаринця, 2а, в часи воєнного лихоліття знайшли притулок і батьківську ласку єврейські діти. Саме вони зініціювали відкриття цієї дошки.

Запрошення взяти участь у цій небуденній події отримав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар і радо на нього відгукнувся. Із вступним словом виступив Алекс Сорель, який виховувався у цьому сиротинці в 40-х роках. Він висловив слова подяки митрополитові Шептицькому за його мужні старання про порятунок євреїв від німецьких фашистів.

Блаженніший Любомир у своїй промові сказав, що він є тут тому, що митрополит Шептицький багато допомагав євреям України у трагічнi часи переслідування. «Ми стоїмо тут і радіємо, що були ті добрі люди, які з великою небезпекою для свого життя старалися невинних охоронити. Ми радіємо, що такі люди були, і що і сьогодні, я певний, є такі люди, які мають серце і доброту для потребуючих. Бажаю, щоб те, про що згадано на цій дошці, більше ніколи не повторилося. Дай Боже, щоб та думка розійшлася по нашому місту, по нашій спільноті, щоб пошана до людського життя, пошана людської гідності, пошана права кожного, хто народився, жити — зберігалася кожним».

Після церемонії відкриття меморіальної дошки Глава української греко-католицької церкви разом із учасниками дійства оглянув приміщення Будинку дитини та познайомився з його маленькими мешканцями.