«Привіт із дому, хлопці!»

Із середини осені чимало людей у Харкові почали допомагати фронту не лише грошима. Жінки-рукодільниці, а особливо літні люди, в яких грошей обмаль, проте багато вільного часу, знайшли інші шляхи — вони в’яжуть, шиють, майструють, сушать набори для гарячих страв. Цю хвилю самі волонтери пояснюють хвилюванням за солдатів узимку і необхідністю перетворити своє занепокоєння на конкретні дії. Також кажуть, що ентузіазму сприяє волонтерський намет для допомоги фронту, який цілодобово стоїть на площі Свободи і надихає городян долучатися до доброї справи.

СМАЧНІ ЛИСТИ-ОБЕРЕГИ  ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ

«Приходь, ми якраз розфасовуємо борщі для солдатів», — запросила мене подивитися на подію волонтерка Ольга Дунь. Те, що ці борщі «сухі», я здогадалася, бо вже чула, що деякі волонтери роблять для передової напівготові домашні страви, яких не вистачає воїнам. Одна жінка пенсійного віку нещодавно розповідала, що разом із чоловіком розробила власний рецепт борщових та супових наборів, самі ж вони й возять ті набори кудись у Донецьку область раз на тиждень. З’ясувалося, що виготовленням овочевих наборів по Харкову почали займатися одразу кілька волонтерських груп. Спільнота, до якої я завітала, має назву «Нагодуй солдата», виникла на початку листопада і зараз налічує орієнтовно три сотні людей, які діляться рецептами та секретами виготовлення, закупляють апарати для сушки. Хтось займається постачанням овочів, хтось нарізає та сушить інгредієнти. В кімнаті чотири жінки вправно розфасовують уже нарізані та висушені овочі, зелень та спеції по пакетах, запаковують спеціальним автоматом. До наборів додають рецепт приготування борщу та побажання бійцям «Добре харчуйтеся та бережіть себе! Повертайтеся здоровими та живими».

Борщі різні, той, що називається «Укропським», має в складі якийсь «таємний інгредієнт». Дівчата, сміючись, пояснюють, що це наш національний продукт — сало, приготоване за спеціальною, винайденою ними технологією. Також тут лежать пакети супів від літніх людей із написами від руки і дуже зворушливими словами для солдатів «Привіт із дому, хлопці! Ми на вас чекаємо!» Пакунки із овочами схожі на смачні листи-обереги для захисників. «Спочатку сушкою овочів почали займатися окремі люди, які побачили сюжет по телевізору про такі ініціативи, — розказує одна з організаторів групи Наталя Долгополова, кандидат технічних наук за фахом. — Дехто робив подібні дегідровані набори в мирний час для туризму. Я раніше сушила лише яблука на дачі. Ми почали спілкуватись у «Фейсбуку», домовились спробувати, закупили овочі, розфасували. До нас почали долучатися люди з подібним досвідом і з вільними руками. Ми вже відправили кілька партій на фронт і в нас є вже подяки від солдатів з 94-ї бригади. Також передавали подяку з Луганської області, з-під селища Триізбенка, яке постійно бомблять». Наталя пояснює, що особисто для неї виготовлення наборів стало виходом її енергії, яку вона не знала, куди прикласти, переживаючи за бійців на фронті. Цікаво, що такі ж набори було б неважко виготовляти на державному рівні, бо саме в Харкові міститься гігант з виготовлення сухих страв, компанія «Мівіна». Але на фабриці нам сказали, що про замовлення з Міноборони поки що не чули. Тож волонтери обганяють чиновників.

ПОДУШКИ, ШКАРПЕТКИ,  РУКАВИЦІ...

Справжня хвиля допомоги піднялася серед майстрів, які вміють щось робити власноруч. Люди у вільний час плетуть маскувальні сітки, роблять сувеніри, ремонтують техніку. Харків’янка Ольга, крім постійної волонтерської допомоги фронту, розробила низку дизайнерських патріотичних подушок, які переправляє бійцям та продає на аукціонах для збору коштів для них. Жовто-блакитні, джинсові, червоно-чорні, вишиті, лляні подушки із тризубами, на думку Ольги, підбадьорюють дух солдатів та дарують їм домашній затишок. Їх легко прати та перевозити. Нещодавно двадцять її виробів поїхали до Нідерландів, це принесло і грошову підтримку, й стало актом своєрідної дизайнерської пропаганди України в Європі. Ідея робити подушки виникла ще влітку, розповідає авторка, коли побачила в магазині синьо-жовту подушку і вирішила творчо розвинути ідею. Для зими майстриня розробила подушки з флісу. За тиждень волонтерка інколи виготовляє кілька десятків виробів. Ольга також влаштовує благодійні аукціони для потреб фронту разом з історичним музеєм, лоти жінка збирає через сторінку у «Фейсбуці».

У підприємця Ольги Красикової утворилася справжня в’язальна мануфактура. Здебільшого тут масово в’яжуть шкарпетки і рукавиці, але готові виробляти навіть светри. Все розпочалося з того, що восени Ольга дала оголошення для волонтерів і в соціальних мережах про збір допомоги армії в своєму офісі на Салтівці — у великому спальному районі з орієнтовно півмільйоном жителів. Жінка вирішила, що не всім легко дістатися до волонтерського намету на площі, і не помилилася — скоро в неї утворився справжній координаційний центр. Люди почали зносити, в кого що є, згадує Ольга — п’ять кілограмів шипшини, два блоки цигарок, одяг зі стоку... Потім кілька літніх жінок разом запропонували робити в’язані речі, єдине про що просили — знайти для них пряжу. Ольга розповіла про цю ініціативу на сторінці у «Фейсбуці» — і в людей знайшлися запаси ниток. Жінки взялися за роботу, і за кілька діб партія шкарпеток поїхала на фронт. Пізніше до групи долучився клуб багатодітних мам. Тепер збір ниток та виготовлення в’язаних виробів стали «на конвеєр». У шкарпетки в’язальниці вкладають теплі записочки для солдатів з благословеннями та словами любові, а також шоколадки та печиво.

«Люди постійно приходять і запитують — що потрібно? Можна сказати, що у Харкові відкрився другий фронт, — вважає Ольга. — Особливо важливо, що «піднялися» прості літні люди. Їх багато, і вони багато чого роблять для армії. Є чимало таких, хто намагається показати неправдиву картинку з Харкова, нібито це такий собі Донбас. Насправді старше покоління Харкова — це дуже патріотично налаштовані люди!»

Ольга вважає, що велике значення для благодійної хвилі в місті відіграв волонтерський намет на площі Свободи. Він став місцем поширення новин з фронту, замінив собою ЗМІ, які рідко показують істинне життя Харкова.