П'ять мільйонів — на благодійність
Так розпорядився канадський українець Михайло ГаландюкЦя історія по-доброму вразила багатьох, і не лише в Україні.
Упродовж багатьох років в Канаді жив українець Михайло Галандюк, народжений 1904 року на Львівщині, якого доля закинула у повоєнні роки на далекі чужинські землі. Нічим особливим він не відрізнявся від багатьох інших громадян Канади. Щоправда, мав химерну розвагу у вільний від роботи час: грав у лотерею та лото. І виграв! Сім мільйонів доларів. Що б робив пересічний громадянин у такому випадку? Купив би чи будинок, чи острів, чи авто, чи ще щось і жив би у своє задоволення. Але замість цього надзвичайно скромний Галандюк склав заповіт, який після його смерті багатьох вразив масштабом княжої щедрості добродійника. Згідно з його волею, всі кошти, які лишалися по ньому, мали бути розподілені так:
Канадському фондові «Діти Чорнобиля» на проект «Надія» — 1 млн. 100 тисяч канадських доларів;
Спілці української молоді Канади й оселі СУМ «Веселка» — 935 тисяч;
Дому опіки при парафії святого Димитрія в Торонто — 275 тисяч;
Патріаршому собору в Києві — 275 тисяч;
Золотоверхому Михайлівському соборові в столиці України — 275 тисяч;
Дослідному інститутові «Україніка» — 275 тисяч;
шпиталям у Львові — 275 тисяч;
на видання книг для шкільної молоді України — 275 тисяч;
для катедри українських студій в Едмонтоні (університет Альберти) — 275 тисяч;
Церкві святої Покрови у селі Гаї Бродівського району на Львівщині — 275 тисяч;
для церкви святої Покрови в Торонто — 165 тисяч;
на видання книг про Симона Петлюру — 120 тисяч;
на тижневик «Гомін України» — 80 тисяч доларів.
Адміністраторами заповіту с. п. Михайла Ґаландюка стали торонтський адвокат Ярослав Ботюк та головна управителька кредитової спілки «Будучність» Оксана Процюк-Чиж.
За дорученням святійшого патріарха Філарета виконанням заповіту с.п. Михайла Галандюка щодо Михайлівського золотоверхого собору клопотався виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький. Він так прокоментував усю цю історію:
— Сім років тривало виконання заповіту. Справа виглядає зовсім простою для поверхового погляду, але в ній були об'єктивні й суб'єктивні чинники, які її ускладнювали, були й своєрідні підводні течії. Але врешті після рішення суду все завершено. Маємо нагоду скласти подяку адвокатові Євгену Залуцькому та виконавцям заповіту. Саме завдяки їхній добрій волі та енергійним зусиллям і розв'язалася благополучно ця справа. Вони, безперечно, заслуговують добрих подячних слів.