П’ять завдань для України

Експерти підрахували: якщо кожен житель Землі (7 мільярдів) споживатиме стільки, скільки середній американець, нам буде потрібно... п’ять планет. Кілька років тому, коли у світі розпочалася економічна криза, почастішали розмови (і в ЗМІ, і в експертних колах) про те, що нам потрібно зменшити споживацькі настрої — менше використовувати води, бензину, лісу, газу, менше купувати речей тощо.

Світ ще в 70-х дійшов висновку: якщо все буде, як зараз, то через століття-два на Землі (де до 2050 року очікується понад 9 мільярдів людей) катастрофічно не вистачатиме усього, що потрібно для життя. При цьому вже нині 1,5 мільярди людей не мають доступу до електроенергії, майже мільярд щодня голодує. Що ж до екології, то вважається: якщо проблема зміни клімату не вирішуватиметься, то третина всіх видів тварин може зникнути. Тому основною тематикою Конференції ООН з питань сталого розвитку, яка відбудеться в червні в Бразилії і в якій братиме участь Україна, стануть екологізація економіки, захист морів та океанів від руйнування екосистем та надмірного вилову риби, покращання інфраструктури міст, поширення використання відновлювальних джерел енергії, розумне використання лісових ресурсів, води та збереження біорізноманіття.

Що ж до стану екології в Україні, розвитку держави, то, на думку експертів, проблема залишається все та ж — її поганий стан, забруднення довкілля безпосередньо пов’язані із високозатратною економікою, низькою енергоефективністю та не використанням природних джерел енергії. Для суттєвого поліпшення екологічного стану в країнах Східного партнерства, до якого належить Україна, природоохоронна тематика має бути піднята до «діалогу найвищого рівня», вважають представники громадських екологічних організацій. При цьому, на думку експертів, пріоритетними питаннями держави мають стати посилення співробітництва з Європейським Союзом у сфері охорони довкілля та інтеграція екологічних питань у всі сфери життя країни.

КОМЕНТАРІ

Рікарда РІГЕР, директор представництва ПРООН в Україні:

— В Україні слід принципово змінити підхід до використання енергоресурсів, адже ваша економіка — одна з найбільш неефективних у світі. Друга проблема — це деградація сільського господарства, низька якість використання грунтів при великому природному потенціалі. Третя проблема полягає в тому, що з 1998 року в Україні зростають розміри індустріальних відходів, зокрема й токсичних. Необхідні нові правила утилізації та переробки. Четверта — забруднення питної води промисловими відходами, і, взагалі — дефіцит якісної питної води: нині в Україні 25% жителів вживають неякісну воду. Неякісною є часто не сама по собі вода, а й труби, по яких вона доставляється... Також дуже актуальним є питання збереження біорізноманіття в Україні, тому що рідкісні види тварин і рослин продовжують зникати. Наприклад, у вас залишилося тільки 300 зубрів і тільки 200 бізонів. Я гадаю, якщо вони й інші тварини й далі зникатимуть, то це буде удар не тільки по біорізноманіттю, а й по іміджу України. Від рівня економічного розвитку безпосередньо залежить соціальний розвиток країни. У звіті від 2011 року йдеться про те, що нині 40% домогосподарств України страждають від незадовільних соціальних умов (соціальної ізоляції). Дуже актуальним є збільшення розриву між бідними та багатими, він продовжує зростати, хоча рівень бідності за останні роки в Україні знизився.

Рівень діалогу залежить від розвитку суспільства, і сьогодні можна почути, що Україна не думає глобалістично. Але в кожної країни — свої можливості, пріоритети. Важливо, щоб в країні дотримувалися локальних ініціатив, адже невеличкі справи роблять свій внесок на благо всієї Землі. Я можу навести приклади, як в Україні в малих громадах запроваджуються декілька проектів зі збереження теплової енергії. Це були дитячі садки, школи, керівництво яких вирішило поміняли старі дерев’яні рами на металопластикові — щоб зберігати тепло. Це було зроблено локально, але — на благо цивілізації.

Тетяна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги:

— Я вважаю, що розуміння видобування і використання енергії є розумінням сталого, збалансованого розвитку. Що нам важливіше — зберегти наші будинки, машини, інші речі, чи просто жити нормально в нормальному середовищі, і не боятися за своїх дітей — що вони помруть від невідомої хвороби або будуть вживати продукти з ГМО, а за це транснаціональні корпорації отримуватимуть мільйонні прибутки? Нам нав’язали міф про дешеву атомну енергію, але давайте будемо рахувати її ціну, починаючи від видобування урану. В Україні є Дніпродзержинськ, є Жовті Води. Там вже практично не видобувають уран, але в Дніпродзержинську залишилися два хвостосховища, одне з яких за радянських часів було затоплене водою. Коли розпався Союз, розкрали труби й воду перестали постачати в цей ставок, рівень води в ньому почав зменшуватися — почали оголюватися частини берегів, вкриті ураном. Це була серйозна загроза для екології не тільки України. 2009 року працювала спеціальна комісія щодо вирішення цього питання. Інформація не розголошувалася, тому що могла призвести до паніки не тільки в Україні, а й у інших країнах Європи, адже пилові бурі могли занести пил урану дуже далеко від Дніпродзержинська. Насамкінець ставок знову було затоплено... Це — ціна, яку досі платить Україна за один кіловат атомної енергії. Плюс — все виробництво, збагачення урану, а утримання атомних станцій зараз? Ще одна графа видатків — відходи, адже у світі ще немає технологій поводження з ядерними відходами. А скільки грошей вклала Європа і Україна в будівництво нового сховища в Чорнобилі? Навіть якщо станція закривається — є персонал, охорона, режим: все залишається так, як при працюючій станції, і на це теж потрібні кошти. А здоров’я дітей, людей які захворіли, чорнобильські кошти? Це все разом вкладається в ціну одного кіловата атомної енергії. Атомна енергія — не найдешевша, вона — найдорожча у світі. Якщо говорити про альтернативу — сонячну енергію, біогаз чи інші варіанти, то їх видобуток не впливає на наше здоров’я, не нищить наших дітей і прийдешні покоління (хоча за ціною є дорожчим в рази). На жаль, нинішні політики взагалі не думають про екологію. В їхніх програмах немає екологічної складової. Візьміть урядові програми: на 90 сторінок написано про розв’язання економічних проблеми, на чотирьох описується соціальна проблематика і, в кращому разі, на одній описується екологічна проблематики.