П’яточка ангела
У всіх наречених — своє зведення правил, свої чудасії, свої забобони. Та все ж у день весілля вони, за традицією, кружляють знаковими маршрутами. Після покладання квітів до святих місць тягне їх до різних жартівливих улюблених пам’ятників. У Києві ласі маршрути в’ються Печерськом, Андріївським узвозом, набережною Дніпра. Біля пам’ятника княгині Ользі чомусь особливо люблять гості розпивати шампанське, а потім Ольгу відмивають від кислого запаху до наступного весілля. В альтанці на Володимирській гірці молодята цілуються до нестями, в даному випадку, з примусу гостей, яким завжди «гірко».
Того вихідного дня, найімовірніше, останнього яскравого сонячного дня листопада, осінь так розгулялася, ніби сама ковтнула шампанського на всіх весіллях відразу. Сонце, що знову стало молодим, золотило кожен падаючий листок, а жовтий килим під ногами наречених здавався квітами у них під ногами.
Відмітила, та це й неможливо було не відмітити, що Пейзажну алею з її новим казковим сквером, де живуть чудові мозаїчні персонажі, не оминає майже жодна наречена. Всі прагнуть сфотографуватися або біля лавки-кота, або біля фонтану, заглянути в очі грайливого зайця, помахати рукою різнокольоровим птахам. Про цю київську яскраву обнову вже багато писалося, не планувала до хору похвал дивного міського дарунку вплітати і свій голос, але зовсім нещодавно тут з’явився ангел. Він ще — містер Х для всіх. Сидить собі на витончених, на вигляд м’яких і затишних подушках, укладених пірамідкою, і грає на своїй чарівній дудочці. Можливо, біле ангельське волосся хотів би розбурхати вітер, та зачіска розрахована і на зимові морози, отже йому це не під силу. Гнучке дитяче скульптурне тільце прогнулося в старанному пориві, зосередженому на грі, і навіть ніжки, точніше, п’яточки ангела, на які доводиться дивитися знизу вверх, закинувши голову, переплелися так витончено, що всім хочеться доторкнутися.
Наречені, як по команді, почали тепер притискатися до подушок, що підтримують ангела, одночасно милуючись їхнім узором із блискучих маленьких мозаїчних квадратиків та загадувати собі щастя. Інакше, навіщо ж притискатися...
Женихи ж придивляються, чи зможуть вони підсадити наречену так, щоб вона дотягнулася до ангельських п’ят, та, на щастя, вони високо, навіть дуже високо. А то, напевно, маленька ніжка чудової істоти могла б опинитися у когось у кишені. Погодиться, краще хотіти почесати цю саму п’яточку, ніж дивитися на відірвану кимось ніжку. Ось котові вже завдали поранень, правда, незначних, хай хоч ангел врятується, і хотілося б вірити — решта.
На алеї того дня зустріла кількох знайомих — і серед наречених, і серед їхніх гостей. Мимоволі відзначила — як же у весільних вбраннях видно смак нареченої і, можливо, її мами. Деякі золоті рибки в своїх вінчальних вбраннях розросталися до розмірів фермерських коропів, навіщось прикрасивши низ своєї спини величезними воланами, інші плуталися в надмірних величезних кринолінах, що порушують всякі ніжні пропорції, і від цього трепетний вираз обличчя змінювався і з’являлася непотрібна напруженість, було багато і однакових вбрань, мабуть, узятих напрокат. І хоч всі наречені в цей особливий день неодмінно красиві, та хочете вірте, хочете — ні, одній юній дружині, яка з’явилася на алеї, раптом почали аплодувати незнайомі люди. Вузеньке блідо-рожеве плаття, що щільно обтягує ніжну фігурку, десь біля колін вільно переростало в каскад з незліченної кількості кльошних, подовжніх оборок. Коли наречена йшла, ця шовкова симфонія звивалася і танцювала, ніби вгадуючи ритми фламенко, хвилюючє трепетала і підладжувалась під крок, малюючи свої узори.
— Це просто красуня на мільйон, — почула поруч. Та й вінок з троянд на голові — приголомшливо!
Лише коли наречена опинилася поруч, впізнала в ній молодого дизайнера — учасницю багатьох і різних показів мод Таню Карамболь. Звикла завжди її бачити щільно завантаженою роботою. Адже окрім конструювання одягу, вона ще й прекрасно шиє. У різні часи їй самій доводилося думати про завтрашній день. Років 10 тому приїхала вона до Києва зовсім дівчам, і всі ці роки творчо шліфувалася, правда, ніколи не вистачало часу на себе. Постійно скромний одяг, уважний погляд, що вгадує побажання клієнтів, помітна скованість, яка лише підсилює природну скромність. Зрозуміти було неможливо, як при такій професії людина не прагне прикрасити й себе.
І раптом іде назустріч по сонячній алеї юна красуня (у свої 30 виглядає на 20), що здивувала всіх вишуканістю вбрання. Пейзажна алея зовсім не модний подіум, але сталося так, що саме тут і відбувся її вихід. Молодий чоловік ніжно дивився на свою кохану. Він-то завжди знав, якою Таня може бути. Мабуть, доклав немало старань, вселивши впевненість у собі. Можливо, віднині молода жінка змінить образ простої дівчинки з сусіднього під’їзду на цей, несподівано новий і такий зворушливий. Тонкий смак варто шліфувати щодня, але не лише для показів, замовників та подружок, які, мабуть, надмірно користувалися її бажанням всіх зробити красивими. У Тані ніколи не було ілюзій, що все само впаде з неба, і тому вона завжди, перш за все, була трудягою. І коли вже у нареченої улюблений колір зелений, візьмемо яскраву алею в союзники — хай стане хвилюючою і доброю дорогою в нове життя.
Мелодії ж завзятому ангелові придумає вона для себе сама. Так само легко, як і фасон своєї весільної сукні.
Схоже, що ще й до п’яточки цієї загадкової дотягнеться.
