Ранiше, нiж буде виловлена «остання рибина»
Потурбуватись про річку, рибу в ній, а отже, й про власне існування, раніше, ніж буде виловлено останню рибину, — такий мудрий вислів-пересторога належить древнім індійцям. Сьогодні ми живемо в епоху, коли численні маленькі екологічні проблеми, якщо їх не вирішувати, загрожують перерости в глобальну екологічну катастрофу.
Свою участь у світовому розподілі праці, нарощуванні експортного потенціалу Україна має розвивати, в тому числі й на основі нових підходів до природокористування та енергозберігаючих технологій — таку думку висловив, відкриваючи дводенний семінар у Києві, присвячений концепції сталого розвитку та екологічній політиці нового тисячоліття, перший заступник міністра екології та природних ресурсів України Юрій Рубан . Перш за все, мова мусить іти, як вважає начальник департаменту охорони, використання та відтворення природних ресурсів Мінекології України Ярослав Мовчан , не стільки про стійкий, скільки про екологічно збалансований, безпечний для довкілля розвиток, про інтегрування екологічних вимог в усі галузі народного господарства: виробництво сільськогосподарської та промислової продукції, лісництво, рибництво, водну політику...
Адже помилки дорого коштують. Скажімо, чотири області на півдні України, за словами Я.Мовчана, через меліоративний підйом «водного столу» вже «плавають». Події у Миколаївській області, за його словами, мали певний позитив, оскільки привернули увагу громадськості та урядовців до цілого комплексу небезпек. У тому числі, пов’язаних із діяльністю військових, яку «розсекретив» Болеславчик. А недавня промислово-екологічна аварія на Тисі послужила поштовхом до розробки додаткового протоколу про механізм компенсації за заподіяну шкоду. Загалом, зазначають екологи, законів, конвенцій, інших європейських домовленостей (про виведення свинцю із бензину, оздоровлення Дніпра, органічні стійкі забруднювачі, важкі метали тощо) прийнято багато. Питання в тому, щоб від гарних намірів перейти до конкретних дій та відповідальності конкретних людей.
До речі, відповідальними, на думку природоохоронців, мають бути не лише державна, але й місцева влада і «господарі» екологічних негараздів. Адже ті ж токсичні відходи знаходяться не в космосі, а в конкретному районі, в якому працює адміністрація, виконавча влада.. Щоб зрушити віз проблем охорони довкілля, суспільству доведеться усвідомити, що всі ми однаково відповідальні за здоров’я нашої планети.
