Рекорд, який не тішить

Ще ніколи національна збірна України не вигравала в офіційних матчах з рахунком 5:0. Цей результат підкорився команді тренера Блохіна у поєдинку зі збірною Фарерських островів у рамках відбору до європейської першості 2008 року.

Цей відбір ми, як відомо, програли. Заздалегідь, за чотири тури, тобто за чверть турнірної дистанції збірна України міцно обійняла четверту позицію серед семи команд групи, яка не дає права виборювати звання чемпіона Європи. Те, що Україна не буде у групі ні першою, ні другою, стало зрозумілим ще після половини турніру, коли українці без особливого опору поступилися в гостях командам Італії та Франції. Минулої ж суботи, після поразки від Шотландії, програш відбірного турніру для нашої команди став юридичним фактом.

За таких умов гра проти Фарерських островів, чия національна футбольна команда разом із командами Андорри, Ліхтенштейну, Сан-Маріно та Мальти відноситься до розряду європейських футбольних непорозумінь, не викликала практично ніякого спортивного інтересу.

Порожні трибуни найбільшого стадіону країни побачили, як наша збірна впродовж сорока хвилин без успіху атакувала ворота команди, складеної з аматорів, після чого трохи більше ніж за двадцять хвилин зусиллями Калиниченка, Гусєва та Воробея забила п’ять м’ячів, встановивши національний рекорд. Могли забити і більше. Не захотіли, напевно. Бо ще нам знадобляться нові рекорди. Судячи з класу гри нашої збірної, подібні рекорди — чи не єдине, чим можуть втішити нас найкращі футболісти країни.

Після гри наш тренер Блохін заявив, що грати з такими командами, як Фарери, йому нецікаво. Його думка розбіглася зi словами тренера гостей Ольсена, якому дуже сподобалось грати проти України. Кожному своє. Комусь подобається грати проти України, комусь, як тому ж Блохіну, більш цікаво грати проти Італії. Шкода, що італійців поряд не знайшлося. Не було нагоди запитати, чи цікаво італійцям грати проти України, яку вони обігрують у будь-якому складi, у будь- яку погоду, у будь-якому турнірі, у будь-яку пору року, на будь- якому полі. Лише за останні півтора року Італія обіграла Україну на кубку світу в Німеччині (3:0), у себе в Римі (2:0) і у нас у Києві (2:1) у рамках європейського відбору. Українці для італійців виглядають тими ж Фарерами, яких вже нецікаво вкотре обігрувати.

Що ж наша команда? Чи були зроблені висновки після провалу відбірної кампанії до Євро-2008? Не було ніяких висновків. Та й провалу, якщо послухати наших тренерів, гравців та функціонерів, ніякого не було. Зіграли у свою силу, програли сильнішим, будемо грати далі. Може, знову переможемо з великим рахунком який-небудь Ліхтенштейн.

Добре це чи погано, але створена в Україні система футболу не передбачає появи гідної альтернативи Блохіну на чолі національної збірної. Альтернатива може з’явитися тоді, коли до виступів головної футбольної команди країни ставляться критично і хочуть поступу вперед. Нам же, якщо судити з коментарів футбольних посадовців, і так добре. Виграли ж 5:0. Встановили рекорд! Чого ще хотіти? І справді, чого?