«Ректоріада» в УжНУ

Ужгородський національний університет для Закарпаття – не просто виш. Це – 70 років успішної діяльності на ниві освіти і просвітництва краян, осердя його інтелектуальної сучасності та флагман перспективного поступу. Сотні тисяч лікарів, педагогів, інженерів, економістів, правників фахівців інших спеціальностей за сім десятиліть здобули тут освіту та кваліфікацію, і сьогодні на Закарпатті практично немає жодного великого чи маленького колективу, у якому б не працював випускник УжНУ.

У краї, де освіченість і наявність фаху завжди цінувалися по-особливому, особа ректора університету мала значний суспільний вплив, часом навіть більший, ніж керівника області. Як правило, усі колишні ректори УжНУ, а надто Д.Чепур, В.Лендьел, В.Сливка, як і нинішній очільник В.Смоланка, були не лише талановитими менеджерами вищої школи, а й відомими далеко за межами Закарпаття науковцями. З цими особистостями рахувалися у коридорах столичної та місцевої влади, до їхньої думки шанобливо ставився загал краю і навіть у тоталітарну епоху нікому не спадало на думку грубо втручатися у життя вишу.

Однак катастрофічні деформації суспільних цінностей впродовж останніх десятиліть відобразилися й на ставленні влади до цього унікального колективу. Повага і підтримка з боку керівників області поступово трансформувалися у брутальні намагання підпорядкувати багатотисячний колектив різноманітним партійним впливам. У роки, коли на Закарпатті тотально домінувала СДПУ(о), у власному помешканні від численних ножових поранень загинув ректор В.Сливка, а розслідування відразу ж прийняло версію самогубства, у яку мало хто вірить і по сьогодні. Виконувати обов’язки ректора відразу призначили професора В.Русина – довірену особу Януковича. Щоправда, ненадовго – після Помаранчевої революції відбулася «зміна караулу» – ректором університету стала уже довірена особа Ющенка – професор М.Вегеш.

За іронією долі контракт ректора в Україні на два роки перевищує повноваження Президента, і з приходом на Банкову Януковича обласна влада, спільно з Табачником, затіяли достроковий «імпічмент» ющенківському ставленику та, попри спротив колективу, просували на цю посаду члена Партії регіонів Ф.Ващука. Впродовж майже двох років університет терзали різними перевірками, однак змінити ректора змогли лише наприкінці 2012 року. З майже дворічним «спізненням» цю посаду таки обійняв професор Ф. Ващук… Однак недовго музика ця грала – у січні 2014-го, під час Революції Гідності, він подав у відставку за власним бажанням, а вже у квітні того ж року ректором ДВНЗ «Ужгородський національний університет» став професор В. Смоланка. На конференції трудового коллективу він отримав 284 голоси при двох «проти».

Проте Ф. Ващук у серпні минулого року, після припинення виконання ним обов’язків ректора у Центральноєвропейському університеті у місті Скаліца (Словаччина), директор якого пані Гайді Шварцова достроково воліла позбутися партнера, звернувся з позовом у Шевченківський районний суд м. Київ до Міністерства науки і освіти України, в якому просить суд визнати незаконним його звільнення та відновити на посаді ректора УжНУ.

Намагання Ф.Ващука повернутися не на жарт збурили колектив. У відповідь на спроби колишнього ректора і активного функціонера Партії регіонів відновитися на керівній посаді ряд науково-педагогічних колективів різних структурних підрозділів надіслали звернення голові Комітету Верховної Ради України Лілії Гриневич та міністру освіти і науки України Сергію Квіту. У них понад 700 науково-педагогічних працівників підтверджують, що на момент оголошення результатів виборів (23 квітня 2014 року) факт звільнення Ф.Ващука з посади ректора за власним бажанням був оприлюдненим у засобах масової інформації та ніким не оскаржувався. Нині «колишній ректор УжНУ шукає в суді не правди та справедливості, а бажає скористатися можливістю реваншу над колективом… Переконані, що ніхто у демократичній та правовій державі не може допускати маніпулювання правовими нормами, ігнорувати законні процедури, не поважати думку трудового колективу та його вибір», - ідеться у зверненні.

Голос колективу у Міносвіти ніби почули. Буквально днями міністр С.Квіт повідомив, що «попередній ректор Ужгородського національного університету Федір Ващук … цинічно намагається поновитися через суд, хоча його ми звільняли за його особистою заявою. Якщо сказати, які порушення там робилися, то краще сказати, які не робилися. Він видавав двом університетам в Чехії липові дипломи Ужгородського університету, вірніше не видавав, а продавав. Скандал виник на рівні уряду Чехії». Зважаючи на ці факти, міністр обіцяє унеможливити повернення Ф. Ващука в крісло ректора УжНУ поза виборами та всупереч волі колективу.

Як розгортатиметься «ректоріада» в суді – покаже час. У цій ситуації працівники УжНУ покладають сподівання не стільки на представників української Феміди, скільки на принциповість парламентаріїв та міністерства.