Рівень санітарії

Всеукраїнський з’їзд державної санітарно-епідеміологічної служби, що відбувся минулих вихідних, пройшов на диво спокійно. На диво — тому, що від «високих санітарних зборів» очікували насамперед гарячих дискусій і висновків з приводу Болеславчика і Суходольська. Безумовно, як і належить такого роду зустрічам, висновки були. Але торкалися вони, швидше, санітарно-епідеміологічної «кухні», ніж видимих обивателю результатів дії (або бездіяльністі) санепідслужби.

Наприклад, з’ясувалося, що передусім санітарних лікарів турбує горезвісне фінансове питання. Ще 2000 року перший заступник міністра охорони здоров’я, вона ж головний державний санітарний лікар Ольга Бобильова, дуже критично поставилась до новацій у сфері розподілу коштів. Нововведення тоді полягали в тому, що здобуті санітарно-епідеміологічними установами гривні від дозвільної діяльності та проведення експертних робіт вирішено було перерахувати в держбюджет. Тоді прогнозували, що закінчиться госпрозрахунок для служби дуже сумно: вона навряд чи зможе утримувати розгалужену мережу лабораторій і дослідницьких установ. Тому експерти пропонували перейняти досвід агрохімічної галузі. Її керівники, потрапивши в таку ситуацію, просто розмежували фінансові потоки: кошти, отримані за дозвільну діяльність, перераховували до бюджету, а виручені за виконання експертних робіт складали до своєї скарбнички.

Щоправда, тоді у санітарно-епідеміологічної служби пролобіювати свої інтереси не вийшло. Хоча, незважаючи на кадрові перестановки, позиція санепідеміологів залишилася попередньою. Нинішній головний державний санітарний лікар Ольга Лапушенко також вважає, що нагляд і експертизу варто було б розділити. А заразом надати головним санітарним лікарям статус держслужбовців, оскільки на сьогодні вони, по суті, є заручниками замовника. «Незрозуміла ситуація виходить, — говорить О. Лапушенко, — керівники санітарних служб спочатку підписуються під висновками експертизи, а потім самі ж їх перевіряють». Притому, що, за словами О. Лапушенко, через нестачу коштів результати експертиз не завжди об’єктивні. А крім того, обтічно сказала вона, сьогодні потрібно підвищувати професійний рівень співробітників регіональних служб і подекуди навіть провести істотну кадрову чистку.

Чи можна звинувачувати санепідслужбу в ситуації, що склалася в Україні з інфекціями? Її співробітники стверджують, що ні в якому разі. Почнемо з горезвісного Суходольська. Місцевий санітарний лікар в розпал спалаху вірусного гепатиту А запевняв, що під графіком подачі води, який надали йому комунальники, підписуватися відмовлявся. Оскільки з професійних міркувань не міг підписатися під документом, що суперечить всім ДСТам. Що ж до Болеславчика, то на забруднення води і подальшу масову токсикодермію санепідслужба також не мала впливу. Втім, як і на інші історії, викликані зношеністю каналізаційної системи і гратчастим виглядом водогонів.

Раніше в інтерв’ю «Дню» перший заступник головного санітарного лікаря Сергій Бережнов скаржився і на безсилля санепідслужби під час традиційних літніх спалахів. Якщо в 90% випадків інфекційних захворювань винний людський чинник, то яким же чином можна вслідкувати за тим, хто і коли миє руки, чи дотримує технологію приготування їжі в спекотну погоду. Крім того, С. Бережнов вважає, що в Україні невиправдано голосно обговорюють інфекційну захворюваність. «Хворіють завжди і скрізь. Повністю перемогти сьогодні у світі вдалося хіба що віспу. А те, що ВОЗ торік оголосила Україну країною без поліомієліту — вже велика перемога, яка, щоправда, обговорюється набагато менше, ніж спалахи».

Дійсно, певні успіхи в боротьбі з інфекціями в України є. Наприклад, розширено список захворювань, проти яких робиться вакцинація, а рівень охопленості щепленням у нас наближається до 95%, що відповідає стандартам ВОЗ. Більше того, за останні роки, як свідчить статистика, інфекційні захворювання в українців стали зустрічатися на 20% рідше; зокрема — на дизентерію хворіють менше на 43%, ГКІ — на 35%, на вірусний гепатит — на 10% і на кір — на 39%. Причина високих показників захворюваності на ВІЛ/СНІД і на туберкульоз, на думку санлікарів, — у злиднях. Що підтверджують і експерти ВОЗ. У своїй доповіді за минулий рік, аналізуючи стан здоров’я мешканців СНД і Західної Європи, ВОЗ чітко визначив, що причиною «нездоров’я», зумовленого інфекційними хворобами, є бідність — незалежно від того, чи визначається вона за рівнем прибутків, житловими умовами або освітнім статусом.

Щоправда, з іншого боку, виразно проглядаються певні недоліки в роботі вітчизняної санепідслужби. Скажімо, якщо зараз вважається, що причиною багатьох інфекційних бід є екологічно брудні виробництва, то в Росії санслужба була ініціатором введення екологічного страхування; крім того, там регулярно проводиться санітарно-епідеміологічний моніторинг. В Україні ж, виявляється, досі навіть не створено санітарно-гігієнічних нормативів щодо сміттєспалювальних заводів (які, до речі, нині активно будують). Більш того, бракує «санітарного законодавства» і щодо автозаправних станцій, і щодо мінівиробництв і щодо висотних будинків. Інакше кажучи, підсумовують експерти, бракує концентрації уваги на потенційному ризику і, як зараз кажуть, грамотної стратегії роботи санепідслужби. Проте прогнози цілком оптимістичні. Державна санітарно-епідеміологічна служба днями стала урядовим органом, і це дає їй великі шанси. Зміна статусу передбачає велику самостійність і активну участь в бюджетному процесі — ймовірно, крига має рушити.