РОЗРАХУНОК БЕЗКАРНОСТІ

— Чи є у вас нова інформація про підготовку до другого читання нового Податкового кодексу?

— Ви знаєте, що після першого читання кодексу у підприємців виникло, м’яко кажучи, здивування стосовно його змісту. Відтоді як Мінфін взяв документ на доопрацювання (яке, до речі, мали намір провести відкрито), кодекс нам ніхто не показував. Не знаю, чи ведеться над ним робота взагалі. У будь-якому випадку — підприємці виступатимуть за обговорення кожного окремо взятого розділу кодексу. Ми також на цьому наполягатимемо.

— Як ви вважаєте, чи піде держава на істотне зниження і фіксацію основних податкових ставок, на стабілізацію соціальних платежів? ДПАУ час від часу заявляє, що такі заходи загрожуватимуть прибутковій частині бюджету і не приведуть до розширення податкової бази.

— Ще жодного чиновника не покарали за ті розрахунки, які представляють пресі, Верховній Раді, як аргументи. Пам’ятаю, коли доповідали, що треба зупинити дію закону щодо підприємств з іноземними інвестиціями, то показували, скільки грошей прийде до бюджету. Природно, нічого подібного не сталося. І держава, по-моєму, вже років п’ять судиться з цими СП. І такі ситуації, на жаль, у нас традиційні. Наводили аргументи і проти єдиного податку. Їх використовують і сьогодні. Але чомусь ніхто і ніколи ще не показав економічного розрахунку. У всьому світі існує поняття економічної ефективності регуляції. Тобто ми повинні порахувати, що ми втратимо, а що реально придбаємо. Ось, наприклад, ми пропонували ввести піврічну пільгу для підприємств легкої промисловості: нехай вони ввезуть обладнання, а ми не братимемо з них ПДВ. Нам кажуть: «Будуть втрати в бюджеті». Ми заперечуємо: «Які втрати, якщо ці гроші в бюджеті не передбачені?!» Тобто бюджет, по ідеї, не поменшає, а виросте за рахунок подальших податкових платежів. Але ми підтримаємо галузь, яка наступного року забезпечить додаткові прибутки бюджету. Думаєте, нас почули?

Поки ми не почнемо карати людей, які огульно заявляють про мільйони, мільярди, легко оперують відсотками, то розмова на емоціях, за яку, до речі, платять платники податків, триватиме. Адже подивіться — зниження прибуткового податку, яке ми насилу відстояли, спричинило розширення податкової бази і збільшило прибутки бюджету, фактично, на мільярд реальних, а не декларованих гривень.

— Це при тому, що в країнах Європи, наприклад, текстильна промисловість переживає занепад і обладнання не дуже дороге?

— Цілком правильно. Це обладнання можна було б забрати. Плюс до всього — нам би його продали. Адже там діють закони ринку, і обладнання перевозять саме в ті країни, де є дешева робоча сила.

— У проекті бюджету-03 є більше досягнення — вписали повернення ПДВ...

— Ні. Вписали один мільярд, тоді як заборгованість перевищує чотири. Навряд чи це досягнення.

— І проте в бюджеті нинішнього року не передбачили навіть цього.

— Хочу сказати, що та сума, яку вписали, проблеми не вирішить. У нашому бюджеті також записали на розвиток програми малого бізнесу два мільйони, але нам їх ніхто не дасть. Те, що у нас записують — не завжди спирається на дисципліну виконання.

На мій погляд, ПДВ потрібно змінювати по суті. Відомо, що ПДВ у нас тільки називається податком на додану вартість. І політичну відповідальність за це повинна взяти партія Віктора Михайловича Пинзеника. Публічно визнати, що закон, який вона провела, шкідливий для держави. Взяти на себе цю провину. І сідати та виписувати нормальну ідеологію цього закону. Його латання, — це зрозуміло рішуче всім, — нічого хорошого не принесе.

Наприклад, ми тричі вносили пропозиції (вони зникають): усім, хто експортує металобрухт, не повертати ПДВ. Уявляєте, який шикарний бізнес — мало того, що на металобрухті заробляєш, тобі держава за це ще й доплачує.

Для того, щоб вносити зміни до закону, слід детально проаналізувати практику його адміністрування. Тут безліч помилок і складностей. А внести зміни можна тільки в тому випадку, якщо за це візьмуться політики з економічною освітою. Ті, хто знають природу цього закону. Ось податкові векселі при ввезенні товарів заборонили і викликали цим бурхливу реакцію підприємців. Адже це адміністрування без якого-небудь економічного обгрунтування.

— У проекті бюджету передбачено зовнішню позику на розвиток малого і середнього бізнесу. На що планують спрямувати ці гроші?

— Перший транш — близько 30 млн. грн. ми чекаємо. Але спочатку угоду повинен ратифікувати парламент. Дуже шкода, якщо цього не станеться. Адже депутати можуть не зрозуміти, що це не кредити. Ніхто жодної копійки кредитів не отримає. Можу сказати, що на один вкладений долар ми отримуємо чотири долари в державу.

— Яким чином?

— Ми вперше ввели нову методику контролю державних грошей. Не розплачуємося з консультантами, поки вони не дають того результату, який визначено. Консультанти заходять на підприємство (головна умова — недержавне підприємство), аналізують роботу і говорять, як підвищити продуктивність, обсяг випуску продукції і продажу. Розрахунок із консультантами проводимо тільки після досягнення цих показників. Ось такі позики потрібні державі. Вони не зникають, з їхньою допомогою ми даємо нашим людям вудочку, а не рибу.

— Закон про протидію «відмиванню»...

— До другого читання він став більш-менш цивілізованим. Думаю, він пройде Верховну Раду, інакше нашу країну чекають серйозні санкції. Але питання будь- якої легалізації потрібно починати з амністії. Якщо цього не станеться, то відповідні органи отримають ще один інструмент політичної й економічної розправи.

— У зв’язку з розширенням повноважень ДПАУ? До речі, податкова наполягає на отриманні прав реєстрації підприємств.

— Не знаю, куди ще далі розширювати ці повноваження. Так, вони хочуть зайнятися реєстрацією. Залишилося дати податковій право відкривати підприємства, стежити за ними, а потім судити та розстрілювати... Чи задовольняться вони цим? Чого ще захочуть? Адже і сьогодні їм дозволено майже все — тільки відкривати і розстрілювати не можна .