Ртуть посувається до Дніпра
Її багато, а контролю малоМIФИ Й РЕАЛЬНIСТЬ
Древні ескулапи лікували ртуттю заворот кишок і відновлювали моторику кишечника. Кіновар або сульфіт ртуті правив єгиптянам за рум'яна, й за красу вони розплачувалися здоров'ям. Алхіміки за допомогою загадкового металу намагалися добути золото й були близькими до істини — для позолочення й видобування благородного металу з руди ртуть використовують до цього дня. Крім того, вона незамінна в приладобудуванні для виготовлення термометрів, барометрів, манометрів, ртутних ламп, високовакуумних насосів. Застосовують її в хімічній галузі й медицині.
При цьому не варто забувати, що отруєння парами ртуті викликає шлункові розлади, запалення ясен, гіпертонію, ослаблення серцевої діяльності, а в інших випадках призводить до втрати зубів, волосся, пам'яті, слуху й навіть до летального кінця.
У зв'язку з чим за «убутком» брудного металу за радянських часів стежили суворо.
— Із зміною форм власності, здаванням площ в оренду, закриттям підприємств і установ контроль за приладами, що містять ртуть, послабився, — вважає старший інструктор оперативно-рятувальної служби Києва Володимир Рибалко. — Неосвічені злодюжки розтягують кольоровий метал, що «погано лежить», у надії заробити на ньому, а потім виявляється, що нікому він не потрібний. У приладобудуванні перейшли на мікросхеми, а ціна кілограма ртуті — 1 грн. Ось і викидають її куди попало.
Цю ж версію підтвердив і кандидат хімічних наук, який працює над проблемою утилізації відходів, Олег Макаров, за словами якого в лабораторіях НДІ й заводів «безпритульної» ртуті навалом. Звідти вона й перекочовує на несанкціоновані звалища, а там «скарби» знаходять діти.
Лише протягом минулого року київські рятівники виїжджали на ліквідацію аварій 202 рази, з них 73 рази — з метою демеркуризації ртуті. За рік її зібрано й утилізовано 255 кілограмiв, всього ж накопичилося близько тонни. Вилучене добро «підкидає» митниця й пильні громадяни, й незабаром дівати його буде нікуди.
ЗВАННЯ «ПРIОРИТЕТНОГО ЗАБРУДНЮВАЧА» ЗОБОВ'ЯЗУЄ
Найбільший у колишньому Союзі ртутний комбінат є в селищі Никитівка Донецької області. Михайло Ханін, у минулому директор гіганта хімічної промисловості, згадує, що в середині 70-х завод давав країні до 850 тонн «добірної» ртуті щорічно. Нині підприємство фактично стоїть, а 6—8 тонн, випущених минулого року — продукт переробки відходів, що містять ртуть. Попит на брудний метал різко впав у всьому світі, й Україна не виняток. Потребує його лише декілька заводів, що випускають люмінесцентні лампи, зокрема, полтавське підприємство.
— Демеркуризація використаних ламп денного світла — ще одна невирішена проблема. За даними Держуправління екобезпеки Києва на підприємствах і в установах міста зараз накопичилося близько півмільйона ламп, у кожній з яких причаїлося 0,12 грама ртуті. Тільки на території 210 шкіл і дитсадків столиці їх 43,2 тис. штук. Утилізувати ці «запаси» вирішено, виділивши кошти з міського фонду охорони довкілля, — розповіла «Дню» начальник відділу відходів і вторресурсів держуправління екобезпеки Києва Олена Назарчук. — У столиці їх переробляють МП «Демікон» і конкурент, що з'явився нещодавно, дистриб'ютор Полтавського лампового заводу МП «Авік». Причому новачок приїжджає за відходами сам, доводячи тим самим, що і з них можна вилучати прибутки.
Велику тривогу вселяє колишнє дітище Мінхімпрому СРСР київський завод «Радикал». На його території після інтенсивної 45-річної експлуатації проти неба блакитного залишилося 44 тонни шламів, що містять ртуть, а в електролізерах з виробництва каустичної соди й хлора — 109,7 тонн ртуті. Ще близько 200 тонн (!) внаслідок так званих виробничих втрат приховалися, наче миші, в залах ртутного електролізу в бетонній підлозі й у грунтах під нею. За результатами хімічних аналізів «Північукргеології» забруднення грунту й підземних вод на території «Радикала» ртуттю, свинцем і кадмієм перевищує допустиме в десятки разів. Контур забруднення площею 12 гектарів «розповзається» як вшир, так і вглиб, і рухається у бік Дніпра. На думку Олени Назарчук, важку радянську спадщину силами однієї лише місцевої влади не ліквідувати. Навіть в Японії такого класу хлорні виробництва закривають і очищають за допомогою урядових програм.
Ртуть разом із свинцем і кадмієм увійшла до чорного списку «пріоритетних забруднювачів» і визнана такою Міжнародним протоколом з важких металів. У цивілізованих країнах на всі токсичні речовини складаються спеціальні паспорти, їх обліковують за класами й тримають у полі зору. Ми за свою безконтрольність і безвідповідальність розплачуємося здоров'ям. До речі, декілька грамів ртуті з розбитого вдома термометра легко зібрати мідною пластиною. Й сховайте їх у скляній посудині від гріха подалі. Ну, а якщо вам зустрілися кілограми нічиєї ртуті, — повідомляйте до санепідстанції, аварійно-рятувальної або екологічної служби.
