«Шагал та інші» в Харкові
Міжнародний благодійний фонд Олександра Фельдмана та галерея «АВЕК» знову порадували мешканців Харкова виставкою творів мистецтва з вітчизняних і зарубіжних приватних колекцій. Якщо рік тому на одному з кращих виставочних майданчиків Харкова з гучним успіхом пройшла виставка японського мистецтва, то тепер їх увазі запропоновано виставку робіт відомих європейських майстрів, об’єднаних однією темою — культура єврейського народу.
На даний момент у експозиції представлено 67 живописних, графічних і скульптурних творів. Але експозиція продовжує поповнюватися — зарубіжні колекціонери виявили таке високе зацікавлення виставкою, що фонд Олександра Фельдмана продовжує отримувати пропозиції показати кращі роботи з їхніх зібрань. Так, декілька творів прибуло до Харкова вже після відкриття виставки.
Про склад експозиції говорить сама назва. У більшості своїй це роботи одного з найбільших митців ХХ ст. Марка Шагала, його друзів і колег по Паризькій школі — Хаїма Сутіна, Моїса Кислінга, Мане Мане-Каца, Іссахара Бер Рибака, Альберта Вейнбаума, Іцхака Френеля (Френкеля), а також близьких до них радянських художників, метрів російського авангарду Ніни Айзенберг і Соломона Гершова.
Паризька школа склалася в першій третині ХХ ст. і являла собою інтернаціональне співтовариство художників — вихідців із різних країн (у тому числі Східної Європи), що приїхали до Франції в пошуках сприятливих умов для творчості та самовираження. В атмосфері новаторського пошуку та експериментів народився культурний феномен, який фахівці визначають як «ліричний експресіонізм». Ця школа по праву вважається одним із найяскравіших явищ у світовому мистецтві ХХ ст. Досить сказати, що вона явила світові такі імена, як Модільяні, Шагал, Сутін, Пікассо.
На виставці представлено 12 творів Марка Шагала, в тому числі дуже цікава, виконана в змішаній техніці картина «Єврей, який молиться» (1974 рік), яка в яскравій образній формі відображає історію родини митця. Інші роботи — кольорові автолітографії з власноручним підписом майстра, в основному на біблійні сюжети. Вони належать до пізнього періоду творчості Шагала, коли він багато експериментував із літографією — певним аналогом живопису в гравюрі. Шагал, за його власними словами, тонко «відчував пальцями самий нерв літографії» і вмів отримувати від неї, мабуть, усі доступні їй художні ефекти. Незважаючи на тиражність, шагалівські літографії дуже цінуються колекціонерами та високо котируються на аукціонах.
Побачити в нашій країні справжні твори Хаїма Сутіна — також величезний успіх. Його ім’я зустрічається в будь-якій енциклопедії поруч з іменами Шагала, Модільяні, Пікассо. Існує переказ, за яким важко хворий Амедео Модільяні перед смертю сказав: «Не турбуйтеся, в особі Сутіна я залишаю вам генія». На аукціонах «Крісті» в 1990-х роках ціни на роботи «митця-загадки» вимірювалися мільйонами доларів. У числі їх щасливих володарів — Ізабелла Роселліні, родина Чапліна, нащадки Шагала, Френсіс Форд Коппола і, зрозуміло, найзнаменитіші музеї світу. Харків’яни ж можуть бачити одну з ранніх паризьких робіт Сутіна — «Пейзаж Ніді» (1924 рік).
Інші п’ять «парижан», твори яких включено до експозиції, складають гідну конкуренцію Шагалу і Сутіну, але в Україні, на жаль, відомі поки що мало. І це притому, що майже всі вони (Мане-Кац, Рибак, Вейнбаум, Френкель) є уродженцями України! Особливо добре представлено на виставці (13 робіт) Мане Мане-Кац — живописець і скульптор, кавалер ордена Почесного легіону.
Без перебільшення, пощастило харків’янам побачити й зовсім унікальну роботу — ескізний нарис «самого» Юрія Пена, живописця і прекрасного педагога, вчителя Шагала, Юдовіна, Цадкіна, Лисицького, Мазеля, Мініна, Мещанінова, Гершова та інших всесвітньо відомих митців. Твори такого роду розглядаються майстрами як «робочий матеріал», а тому вони рідко зберігаються і високо цінуються колекціонерами.
В експозиції виставлено також роботи Артура Кольника, Соломона Кишиневського, Якоба Епштейна, Карела Строффа, Ісидора Кауфмана, Германа Керна, Карла Шлейхера, Володимира Маковського, Сергія Васильківського, інших відомих митців кінця XIX — початку XX ст. Вони жили й творили в різний час, у різних країнах, належали до різних напрямків і течій образотворчого мистецтва, але, в тій чи іншій мірі, торкалися в своїй творчості єврейської тематики.
Як вважають організатори виставки, головна її мета полягає не лише в тому, щоб дати харків’янам можливість «вживу» побачити справжні роботи Марка Шагала та інших відомих майстрів. Це — ще один горизонт міжкультурного спілкування, ще один крок на шляху прилучення до загальнолюдських цінностей світової культури. До речі, сам Шагал тепер назавжди «пропишеться» в Харкові: одну з його робіт — «Єрусалимські вікна» — Олександр Фельдман викупив і передав у дар художньому музею.
