Шановні читачі!
Ще рік тому наша ідея почати друкувати версію газети «День» англійською мовою могла б видатися надто сміливою, якщо не зухвалою. Взявшись за англомовний проект, ми водночас продемонстрували і формулу вирішення в Україні мовного питання. Постійні читачі «Дня» добре пам’ятають, як гостро точилася дискусія на шпальтах нашого видання стосовно того, якою мовою слід розмовляти: українською чи російською. І англійською, і німецькою, і французькою, і багатьма іншими, запропонували ми. Де є знання мов, інформація, люди не можуть деградувати. Подолання бар’єрів (а в цьому дуже добре допомагає нині Інтернет) і відсталість — речі несумісні. Ось чому для нас так важливо, щоб кожен юнак чи дівчина з Вінниччини, Таврії, Полісся чи Карпат могли долучитися до «Дня» — через Інтернет у тому числі, подолавши провінційну безпросвітність і затурканість, — і на прикладі особистостей, вчених зі світовим ім’ям, яких ми постійно представляємо в себе, вчилися широті мислення, громадянській позиції, непідвладній кон’юнктурі.
Коли ми зважувалися на своє англомовне видання, поставало запитання: а чи не буде воно передчасним? Але хтось повинен починати! Звісно, що було б легше видавати якусь «вуличну» газетку. Та хіба ми забули, що навіть по війні українські вдови вважали за святий обов’язок дати своїм дітям-сиротам освіту?
Потенціал нашого народу (впродовж останніх років серйозно підірваний) усе ж лишається «конкурентоспроможним». Не можна занижувати планку. Ми не повинні лише наздоганяти, потрібно вчитися випереджати.
Дякую прекрасному колективові нашого англомовного дайджесту за натхненне втілення задуму і читачам, котрі тепло його сприйняли.
З вірою, зі сподіванням на краще майбутнє України ми робимо газету «День» та The Day.
Щиро Ваша Лариса ІВШИНА, головний редактор
