Шанс на нове життя

Ми продовжуємо писати про представників бізнесу і сфери послуг, які безкоштовно допомагають бійцям АТО та їхнім родинам (попередні історії читайте в матеріалі Інни Лиховид «Благодійна... сфер послуг» у «Дні» № 80 за 13 травня цього року). Сьогодні «День» розповість про пластичну хірургію, яка повертає бійцям не тільки естетику обличчя й тіла, але й їхню функціональність.  Дмитро Слоссер — один з найкращих пластичних хірургів країни. У нього за плечима — 18 років хірургічної практики (з яких 8 — за кордоном) і тисячі успішно проведених операцій.

«ЦЕ НАШ ОБОВ’ЯЗОК»

Після активізації військових дій у вересні 2014 року Дмитро  запропонував свої послуги як волонтер-хірург Київському військовому шпиталю. Але там йому відмовили. «Там працюють свої лікарі. Вони працюють багато, важко і не готові віддавати  пацієнтів, з якими, вважають, можуть  впоратися. Я думаю, що це не зовсім правильно. Напевно, були моменти,  пов’язані з тим,  що їхні пацієнти були зараховані до Збройних сил України і формально належали до військовослужбовців», — говорить він про причини відмови.

Зараз Дмитро надає професійну допомогу тяжкопораненим бійцям АТО на базі клініки «Оберіг», де він працює. «Ми готові робити свій внесок і допомагати таким пацієнтам. Це наш обов’язок. Я б хотів звернутися через газету «День» насамперед до військовиків, що постраждали в ході АТО й потребують серйозної медичної допомоги, пов’язаної з реконструкцією зовнішності. Оскільки «Оберіг» — клініка  експертної допомоги, то ми готові відбирати найскладніші випадки з рідкісними варіантами травм, де потрібна серйозна реконструкція, і на регулярній основі безкоштовно лікувати таких пацієнтів. Наприклад, раз на місяць проводити якусь складну операцію», — пояснив він. Конкретний принцип відбору таких пацієнтів зараз затверджується з керівництвом  клініки.

Дмитро Володимирович розповів, що зараз до Центру пластичної хірургії, який він очолює, вже надходять звернення і відібрано першого пацієнта.  «Ми прийняли на лікування бійця, в якого в результаті травми, отриманої  в бою, практично немає 1/4  частини черевної стінки. Це травма була не сумісна із життям: у нього немає частини кишечника, роздроблено тазостегнову кістку, пошкоджено ногу. Пацієнт переніс вже близько 20 операцій, і зараз перед нами стоїть завдання реконструювати його стінку живота, щоб відновлення було не лише естетичним, але й функціональним, — пояснив пластичний хірург.

ВИПАДОК ЮРІЯ ГЛАДЧЕНКА

Йдемо до перев’язувальної, де зараз перебуває той самий боєць. Його звуть Юрій Гладченко. Він родом із Луганська і рік прослужив контрактником у Державній прикордонній службі України. Розповідає,  як отримав поранення: «2 червня 2014 року в Луганську близько 200 сепаратистів оточили нашу військову бригаду з 150 осіб, почався обстріл. З одного боку — висотний будинок, з іншого — гора, з траси — теж вогонь. Ось так і трималися. На шостій годині бою мене було поранено з протитанкового гранатомета кумулятивним снарядом. Плазма від такого снаряда пропалює танки й стіни. Струмінь плазми потрапив у праву частину живота, пропалив частину кишечника (лікар показує фото діри — розміром з кулак), роздробив тазостегнову кістку і вийшов наскрізь. Годину притомний чекав на швидку допомогу». 12 днів лікарі Луганської обласної лікарні боролися за життя Юрія, потім — лікарі Київського шпиталю. Те, що він  вижив, —  диво, а що пережив — згадувати не хоче. Тільки якщо коротко. Загальна кількість  операцій  — близько  20,  розповідає 22-річний Юрій. Він визнає, українські лікарі зробили все, що могли. Але рана кровоточила щодня. Врятувати хлопця могли лише за кордоном. Організувати йому лікування за кордоном допомогла народний депутат Марія Матіос. Проте європейські клініки всі відмовлялися через складність випадку. Одна ізраїльська клініка погодилася прийняти українця. Там йому врятували життя, але дефект живота змогли закрити лише шкірою. Це не допомогло  відновити повністю його функціональність.

Доробити те, що не встигли ізраїльські лікарі, взявся Дмитро Слоссер. Сам пластичний хірург визнає: завдання не з легких. «Візьмемо його власні м’язи, тканини й будемо фактично заново «ліпити» частину живота», — пояснює він те, що будуть робити. Випадок з Юрієм Гладченком, відзначає лікар, не вимірюється грошима. Подібні пластичні операції займають багато часу (5-7 годин), тоді як, наприклад, збільшення грудей — 45 хвилин. Складність полягає в тому, що, можливо, дефект такого розміру буде важко вшити й може знадобитися використання спеціальної синтетичної сітки, яка виконуватиме роль внутрішньої стінки живота. Її потрібно буде закрити зверху м’язовим клаптем.

Оцінити відсоток успішності таких операцій, за словами Дмитра  Слоссера, неможливо. Адже це не рука або нога. Але при правильному плануванні й проведенні операції можна забезпечити досить хороший результат. Саме операції такого роду розвіюють міф, додає Слоссер, що пластична хірургія — це винятково естетика. «Багато хто просто не бачить,  що значна частина нашої роботи — якраз реконструктивна пластика», — говорить він.

У ХІРУРГІВ-ПЛАСТИКІВ ДОДАЛОСЯ  РОБОТИ

Загалом, відзначає Слоссер, зараз у хірургів-пластиків додалося  роботи. Він пояснив, що всіх учасників АТО треба розділити на дві категорії. Перша — люди, які отримують термінову допомогу ще в боях від лікарів. Друга — коли звертаються по допомогу лише через півроку або рік після поранення,  і  зазвичай вона стосується лікування опіків, рубців, дефектів шкіри. Другою групою і займаються пластичні хірурги. Опіками й подібними дефектами шкіри займаються лікарі-комбустіологи, котрі також представляють пластичну хірургію. Але  зустрічається й багато інших дефектів, пов’язаних із пластикою обличчя. «Часто йдеться про функціональне відновлення, а не тільки естетичне. Щоб цього досягти, доводитися працювати спільно з лицьовими хірургами й іншими фахівцями», — пояснює він.

Потік пацієнтів до пластичних хірургів, за словами Дмитра Слоссера, викликаний двома причинами. Перша — корегувати рубці, шрами й інші серйозні шкірні дефекти можна не раніше ніж через рік. Друга — доки людина знаходиться на військовій службі, то лікувати його зобов’язані військові шпиталі, і лише після виходу на «громадянку» він може звертатися по допомогу до інших медустанов.

«Поки служиш, то не можеш звертатися до приватних клінік,  лише після демобілізації. Згідно із законом, в разі поранення має лікувати центральний шпиталь. Мене за їхніми мірками долікували: кишечник відновлено, в принципі, я ходжу.  Зараз мені дають другу групу на два роки,  а потім проходити знову комісії», — розповідає Юрій Гладченко. Він визнає, що військові лікарі зробили  все,  щоб  його врятувати, поставити на ноги.  Але водночас він визнає і недосконалість діючої медичної системи. Питання про другу групу у колишнього прикордонника Юрія викликає легкий подив. «Це не справедливо. Давали б вже довічно. Вони, напевно, думають,  що  за два  роки у мене виросте довгий кишечник, нога відновитися  повністю або виросте тазостегнова кістка», —  з іронією говорить він.

«РАЗОМ ДОПОМОГТИ  ТИМ, ХТО ЦЬОГО ПОТРЕБУЄ, ЗНАЧНО  ПРОСТІШЕ»

За словами Дмитра Слоссера, багато його колег з Одеси,  Дніпропетровська, Харкова допомагають  пораненим із зони АТО. Але  щоб глобальніше вирішити це завдання, на думку пластичного хірурга, треба вирішити декілька проблем.

Перша — створити єдиний реєстр пацієнтів, куди кожен потерпілий має внести опис своїх каліцтв, подати фотографії, заповнити анкету, а волонтери або ж лікарі, що хочуть допомогти, можуть  обрати  собі пацієнта.  «Доступ до цього ресурсу повинні мати як лікарі, так і редактори ЗМІ,  щоб за можливості через свої канали допомагати таким людям», — говорить він. Прототип такого ресурсу створено для програми «Поверніть мені  красу».

Друге — створити єдине медичне товариство допомоги людям, що її потребують.  «Я ініціюватиму його створення. Його сенс  у тому, щоб будь-який лікар за бажання міг допомогти тому, хто має в цьому потребу (незалежно, військовий це чи ні), надавши безкоштовну меддопомогу. Це наш соціальний обов’язок. Я звертаюся до лікарів: якщо у вас є бажання взяти участь у створенні такої благодійної організації — звертайтеся,  разом допомогти  тим, хто цього потребує, значно  простіше», — говорить він.

Третє — змінити структуру сучасної медицини. Наприклад, говорить Слоссер, можна запозичити досвід Ізраїлю. У 90-ті роки він проходив резидентуру в Єрусалимі, де було багато поранених (цивільних і військових) після вибухів автобусів, влаштованих терористами. «Там немає різниці військовий або цивільний шпиталь. Щобільше, депутати там також обслуговуються у спільних лікарнях,  а не в закритій установі», — пояснив він. 

Доки верстався номер Дмитро Слоссер повідомив, що операція Юрія Гладченка пройшла успішно  і пацієн одужує.