Шанс переоцінити своє життя

Нещодавно у Луцькому слідчому ізоляторі відслужили подячний молебень з нагоди четвертої річниці освячення тут уже другої каплички. У спільній молитві працівники установи, священнослужителі Волинської єпархії Української Православної церкви та тимчасово ув’язнені просили Господа, щоб дарував: одним — терпіння й милосердя, іншим — усвідомлення скоєного гріха і покаяння.

Перша молитовна кімната у слідчому ізоляторі було відкрито і освячено ще в листопаді 2003 року, та після того, як її перенесли у режимний корпус, нове приміщення каплички на честь святої великомучениці Анастасії Узорішительниці 20 жовтня 2009 року освятив керуючий Волинською єпархією Української Православної церкви митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. Святу Анастасію вважають покровителькою усіх, «хто в узах сущий». У часи гонінь на перших християн в її душу запали слова «В темниці був, і відвідали Мене». Для позбавлених волі, яких провідувала не тільки в Римі, де жила, а й у інших країнах, вона була ангелом Божим. Доставляла в’язням продукти й одяг, омивала їхні рани... Її стратили за те, що була християнкою.

Слідчий ізолятор — сувора установа зі строгим порядком. Охорона, загратовані вікна і двері... Проте коли людина позбувається волі фізичної, їй хочеться здобути духовні волю й підтримку. Першими священиками, які стали душпастирями тимчасово засуджених, були отці Валентин Негода та Георгій Шевчук. Отець Георгій нині є керівником відділу єпархії по співпраці з пенітенціарними закладами і духівником засуджених. А отець Валентин Марчук, особистий секретар митрополита Волинського і Луцького Ніфонта та керівник інформаційно-просітницького відділу єпархії, був першим настоятелем каплички у слідчому ізоляторі. Він пригадує, як в одній із жіночих камер за одну ніч усі вивчили молитву «Вірую», щоб на ранок розказати її священику. Нині  духовна опіка тимчасово засуджених —  це послух отця Богдана Гринюка, і свій нелегкий хрест молодий священик несе вже понад чотири роки.

Один зі старих і досвідчених священиків колись говорив, що найважчим у служінні пастиря є навіть не відспівування померлих, адже ми віримо у вічне життя для людської душі... А ось сповідь може відкрити такі темні глибини людської душі, що наче стоїш перед прірвою. Отцю Богдану доводилося сповідати навіть «довічника», котрого приводили у молитовну кімнату охоронці зі зброєю в руках та собакою. Навіть зняти йому наручники не мають права.  На наївне, може, запитання, чи не побоюється святий отець своїх сповідальників, отець Богдан говорить, що ніколи цього не відчував. Люди ж перед лицем Господа — не агресивні, а покірні, і йому їх завжди дуже шкода. Присутність священика у пенітенціарному закладі була давньою традицією, проте її було ліквідованою у часи богоборчої влади. Начальник Луцького слідчого ізолятора майор внутрішньої служби Сергій Киреєв відзначає, що чи не щодня розглядає багато заяв із проханням дозволити зустріч зі священиком. Отець Богдан каже, що щотижня має близько десятка таких зустрічей.

— Дуже часто люди, які в нас утримуються, у житті до ізолятора були надзвичайно далекими від Бога. Тут же вони переоцінюють своє життя. Нехрещені — приймають Святе хрещення, дехто вперше у житті приходить на сповідь. І нам із такими людьми, які починають усвідомлювати свій гріх, каються, потім працювати легше, — вважає майор Киреєв.

Його заступник із соціально-виховної та психологічної роботи Віталій Байковський називає служіння душпастиря у пенітенціарній установі надзвичайно важким насамперед для священика. Різні люди, чиї душі озлоблені, але вони також прагнуть духовного очищення.

Отець Георгій Шевчук уже має багаторічний досвід спілкування з тимчасово засудженими. Йому сповідалися і вбивці, й гвалтівники, й інші. Проте яка втіха для душпастиря, коли людина під впливом розмов зі священиком змінює не тільки хід своїх думок, усвідомлює свої вчинки. Зі зміною внутрішнього єства змінюється навіть обличчя, очі... Бо ж людина вже не сама, а з Господом, і вже усвідомлює молитву в’язня (є й така) зі словами про те, що краще хай буде соромно перед людьми, аби не було соромно на Страшному суді.