Щоб лікувати «донецько-луганський синдром»...

Вони працюють з учасниками АТО і їхніми родичами. Метою кризових психологів є надання  всебічної підтримки військовикам і виведення зі стресового стану після повернення із зони бойових дій. «Ми об’єдналися з фахівцями, активними волонтерами і у взаємодії з військовими і керівництвом регіону сформували команду професіоналів, яка у будь-який час доби надає допомогу військовикам і їхнім родинам, — розповіла координатор волонтерської бригади екстреної допомоги «Добро Дніпра» Олена КОТКОВСЬКА. — Ці завдання вирішуються завдяки патріотизму, координації дій та професіоналізмові членів нашої команди — кризових психологів, психіатрів, юристів, працівників військкоматів, службовців військових частин». Окрім того, фахівці мобільної бригади  працюють із родичами загиблих і зниклих безвісти військових, надають їм психологічну допомогу і розробляють програми реабілітації для цієї особливої групи потерпілих.

Проблеми, які стоять перед психологами, зовсім непрості. Як розповів на прес-конференції один із бійців батальйону «Донбас», він із числа тих, кому вдалося вибратися живим із «Іловайського котла». За його словами, коли добровольці намагалися вийти «зеленим коридором», їх обстріляли російські військові, й на очах у бійця загинув його командир. «Видовище було жахливе. Вони били у все, що рухалося. Навіть у машину з червоним хрестом, де були поранені. Для мене це поле, на яке я приїжджатиму і стоятиму там навколішки, адже воно було усіяне тілами загиблих товаришів. Від мого командира роти залишилася лише ліва нога», — розповідає боєць.  Потім був полон, тісний і задушливий підвал, моральні знущання та приниження. Психологи говорять, що далеко не всі бійці, які повертаються з Донбасу, охоче розповідають про пережите. Фахівці вважають, що це велика помилка: замовчування жахливих спогадів, «затискання» їх усередині себе уповільнює вихід зі стресової ситуації.

Представник психологічної служби «Вибір» Іван СИТНИК пояснює: «Зараз ми ділимо всіх учасників АТО на декілька категорій: люди, які брали участь у бойових діях, були поранені в ході АТО, і люди, які перебували в полоні. Оскільки всі вони пройшли різні випробування, то й допомога їм потрібна різна. Понад усе допомоги потребують бійці, яких було поранено, або ті, хто потрапив у полон. На сьогоднішній день в Україні недостатньо досвіду в наданні психологічної допомоги людям, які пережили тортури і нелюдське ставлення», — розповів І.Ситник. «Поранені, як правило, переживають почуття провини перед тими, хто загинув на фронті. І тоді починається програма самознищення — це алкоголізм, наркоманія і багато що інше. Від таких тяжких наслідків людей потрібно рятувати. Найбільша проблема — це те, що військові не вважають, що їм потрібна допомога, вони гадають, що все минеться само собою. Це — не так. Дуже сильній психологічній дії піддаються й волонтери, які побували в зоні АТО, оскільки вони, на відміну від бійців, не можуть реалізувати свій гнів на ворогові. Я вважаю, що їх теж потрібно включити до загального списку людей, яким надають допомогу. На жаль, ця війна мене і моїх колег забезпечить роботою років на 30—40», — вважає психолог.

Допомога військовим, які повертаються з Донбасу, в Дніпропетровську надають також лікарі-психотерапевти. Тричі на тиждень вони відвідують шпиталь, де лікуються поранені солдати, і проводять з ними індивідуальну роботу. Психотерапевт вищої категорії Ганна Хохолєва говорить: щоб підтримати тих, хто повернувся із зони бойових дій, зусиль лікарів і психологів мало, до цього повинна долучатися громадськість. Для людини дуже важлива мотивація — вона повинна знати, в ім’я чого воює. Фахівці стверджують, що в результаті перебування в зоні АТО з’явився так званий донецько-луганський синдром, який ще довгий час мучитиме та переслідуватиме учасників бойових дій. Вони зазначають, що їхня допомога може знадобитися і мирному населенню, зокрема біженцям, евакуйованим із зони бойових дій.