«Шукають людину перевірену»

16 вересня столиця має отримати головного архітектора, без якого живе від початку року. Повторний конкурс у розпалі: з десяти претендентів комісія, до якої, між іншим, не увійшли, як і першого разу, представники громадськості та іноземні експерти, обрала трійку лідерів. Якщо активісти очікували побачити серед них справді нові імена без репутаційних плям, то з цим — певне розчарування. Фіналістами стали Ганна Бондар, Сергій Броневицький та Олександр Свистунов, котрі брали участь в обох відборах. Разом із ними за вихід у фінал змагалися Валерій Гнєвишев — головний архітектор проектів компанії «Укрметротунельпроект», Ігор Писарець — директор компанії «Архітектурний дім» та Олександр Сасик — колишній архітектор міста Павлоград. Ще четверо кандидатів не пройшли відбір на першому етапі.

ТРИ ФІНАЛІСТИ — ТРИ РИЗИКИ

Аналізуючи список фіналістів, експерти обговорюють не їхні професійні якості, а те, кого «протягне» конкурсна комісія. Так, Ганну Бондар підтримує громадськість за організацію конкурсу «Територія Гідності» (щоправда, його результати так і не реалізовані на практиці). Вона виконувала обов’язки головного архітектора після звільнення з цієї посади Сергія Целовальника. Однак під час першого конкурсу громадські експерти запідозрили її у подачі фальшивих документів — наразі ці факти перевіряють правоохоронні органи.

Сергій Броневицький так само виконував обов’язки головного архітектора столиці протягом 2009 — 2011 років, останнім часом працював у Інституті генерального плану міста Києва. З розробкою цього документа пов’язана низка скандалів, адже новий генплан столиці до 2025 року ставив жирну крапку на розвитку історичного середмістя Києва, дозволяючи забудову та ущільнення старих кварталів, понівечення зелених зон. Тож кандидатуру Броневицького експерти вважають найбільшим мінусом конкурсу.

Ще один кандидат, Олександр Свистунов, нині є виконуючим обов’язки директора департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації. Громадські активісти переконані, що саме його кандидатуру хоче «протягти» заступник голови КМДА Олександр Спасибко. За даними сайта «Наші гроші», Спасибко є багаторічним керівником будівельних фірм бізнесмена Леоніда Юрушева. А експерт із містобудування Віктор Глеба іронічно зауважив у Facebook, що «джерела у КМДА підтвердили, крім Саші, ніхто «Грааль» на Європейській площі не підпише». Експерт мав на увазі продовження договору оренди між Київрадою та компанією братів Табачників «Грааль», потенційний результат цього — зведення 160-метрового хмарочосу на Європейській площі. Зараз містом знову ходять чутки про початок цього будівництва.

«НАВІТЬ ВІДНОСНО НОВІ ІМЕНА — ЦЕ ПРЕДСТАВНИКИ СИСТЕМИ»

Хоч би кого обрали переможцем, до нього буде багато питань. Одне з них: у чиїх інтересах працюватиме — киян чи бізнес-лобі, котре за ним стоїть? Загалом дивує, що на конкурс головного архітектора столиці подали всього десять заяв. Це свідчить або про брак професіоналів, або про небажання чесних та авторитетних фахівців плямувати своє ім’я посадою з високими репутаційними ризиками. Або конкурс лише створює видимість відбору, а насправді все вирішено.

До речі, в останній момент від участі у конкурсі відмовився одіозний кандидат Андрій Миргородський. Свою кандидатуру він подавав минулого разу, дехто з експертів вважав його фаворитом конкурсної комісії, хоча за плечима бізнесмена-архітектора були скандальні проекти реконструкції Поштової площі та Гостинного двору. Свою відмову Миргородський пояснив тим, що журі передусім цікавить знання закону про державну службу та антикорупційне законодавство.

Справді, певної візії розвитку Києва конкурсна комісія не вимагала. Хоча на першому відборі кожен з учасників мав презентувати власний проект того, яким бачить розвиток міста, які ключові проблеми виділяє. Кого за таких умов шукає місто: людину, яка має бачення розвитку Києва, чи того, хто добре обізнаний з антикорупційним законодавством?

«Фактично шукають людину перевірену, яка знає, за що може піймати Національне антикорупційне бюро чи Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка зможе приховувати свої неправомірні дії, щоб із точки зору закону вони виглядали бездоганно. А якість життя у місті при цьому не змінюється, — розмірковує архітектор Олег Гречух. — Навіть відносно нові імена у другому конкурсі — це люди із системи, які працювали в управлінні, прийшли тому, що були якісь попередні домовленості, або знали, на що йшли. Серед моїх колег-архітекторів ніхто не подав своєї кандидатури. Чому так, не знаю. Подали люди, які знали рівень зарплати, — сім тисяч гривень, суть роботи, наскільки велике будівельне лобі тут. Значить, їх це влаштовує».

ДВА СЦЕНАРІЇ КОНКУРСУ

Зауваження є і до самого конкурсу. Міська влада обіцяла змінити правила відбору, зокрема шукати окремо головного архітектора та директора департаменту містобудування та архітектури, однак розподілу на ці посади не відбулося. Так само обіцяли змінити процедуру відбору, пояснити чітко, за якими критеріями визначатимуть переможця.

Незначні зміни все-таки є, але акцент ставиться не на вирішенні міських проблем, а на адміністративних питаннях. Так, на другому етапі відбору конкурсанти мали розв’язати три ситуаційні завдання: подати пропозиції щодо планування міста та розробки містобудівної документації, окреслити бачення реформи департаменту містобудування та архітектури, а також реформи містобудівної документації щодо буферних та природоохоронних зон. Це більше паперова робота, ніж управлінська, проектувальна чи комунікаційна, чим теж має займатися головний архітектор.

«Є два сценарії: конкурс завершиться або призначенням, або нічим. У будь-якому разі, особливо якщо конкурс завершиться призначенням, ми отримаємо крок назад у порівнянні з тією ситуацією, що була за часів Сергія Целовальника, — вважає співкоординатор Ради з урбаністики Києва Григорій Мельничук. — Тоді це був найвідкритіший департамент, була налагоджена певна комунікація з громадськістю. Можливі конфлікти у сфері забудови вирішувалися та унеможливлювалися саме на цьому рівні. Якщо подібна практика закритості збережеться, більшість цих конфліктів підніметься на рівень міського голови. Однак у переважній більшості випадків головний архітектор має бути комунікатором та вирішувачем конфліктів».

У сухому залишку громадськості залишається дочекатися фінальної співбесіди і вимагати від переможця покрокового плану дій. Як зазначив голова конкурсної комісії Володимир Бондаренко, місто шукає не архітектора-популіста, а жорсткого практика, котрий одразу візьметься за роботу та прийматиме рішення самостійно. Можна вважати це першим пунктом цього плану.