Сільське господарство очима вчених

Добробут населення країни значною мірою залежить від розвитку аграрної економіки. Сільське господарство є головним та єдиним постачальником продуктів харчування для населення. Його продукція використовується як сировина в переробній та інших видах промисловості. Земля і працелюбні селяни — вагомий потенціал вітчизняної економіки. Однак у всі попередні часи цей потенціал недооцінювався і, відповідно, неефективно використовувався. За планово-командної економіки внаслідок зневажливого ставлення до нього мав місце процес знищення продуктивної родючості землі та деградації господарських якостей сільського населення.

Необдумане розорювання нічийних з погляду державної власності сільськогосподарських угідь до розмірів, що вдвічі перевищують показник розвинених країн, призводило до значних змивів родючого шару землі, замулювання річок і водоймищ, відповідного зниження врожаїв. Назрівала об’єктивна необхідність вирішення проблеми державної власності.

Перехід до приватної власності вважався важливим мотиваційним фактором сільської праці та був також необхідним для формування ефективного власника на селі. Усі ці назрілі проблемні питання отримали можливість вирішення у зв’язку з прийняттям у державі рішення щодо переходу до ринкових відносин. Досвід розвинених зарубіжних країн підтверджував, що становлення ринкової економіки — це складний і тривалий процес, який вимагає науково обґрунтованого забезпечення. При цьому Україна, з її тотальною державною власністю, не могла використовувати повною мірою зарубіжний досвід, де приватна власність існувала ще в дореформений період. Необхідно було шукати свій, власний підхід до реформування аграрної економіки з урахуванням вітчизняних особливостей.

Відповідальність за науково-методологічне та нормативно-правове забезпечення земельних відносин та аграрного сектора України взяв на себе колектив Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук під керівництвом академіка УААН П.Т. Саблука. Автори обгрунтували шляхи та способи реорганізації колгоспів і радгоспів у господарські структури ринкового типу зі збереженням цілісності земельних та майнових комплексів на основі оренди земельних і майнових часток. Важливе значення має опрацювання науковим колективом теорії й методології грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення. Це дало можливість залежно від грошової оцінки землі встановити плату за землю, фіксований податок, орендну плату, які пом’якшують податковий тягар на сільськогосподарських товаровиробників і сприяють соціальному захисту сільського населення.

Наукові розробки колективу Інституту аграрної економіки УААН стали базою для ефективного розвитку приватної власності, формування дбайливого і відповідального господаря на селі, вирішення споконвічної мрії селянина стати власником своєї землі та набутого його зусиллями майна. За участі наукового колективу Інституту здійснено приватизацію землі та передачу її у власність селянам у вигляді земельних ділянок та земельних часток (паїв) з видачею земельних сертифікатів та державних актів.

Створено майже 19 тис. сільськогосподарських підприємств ринкового типу на засадах приватної власності на землю та майно з використанням орендних відносин та колективних форм організації виробництва. Ці підприємства використовують 67,3% сільськогосподарських угідь України.

Зміцнено сектор малих та середніх господарств, розширено землекористування особистих господарств населення до 27,5%, фермерських — до 7,2%, створено самодостатню, різноукладну систему господарювання на селі.

У результаті реформ створено клас дрібних власників — міцне підґрунтя для подолання на селі бідності та формування середнього класу. Збережено великі сільськогосподарські підприємства, цілісність їхніх земельних і майнових комплексів, організаційну структуру та матеріальну інфраструктуру.

Пенсіонери-власники земельних часток (паїв) соціально захищені своєю власністю. За рахунок здавання в оренду землі та майна вони мають додаткові доходи. Сума виплаченої орендної плати становить чверть доходів селян.

Сформовано багатоукладність виробництва на селі. Замість домінуючої колгоспно-радгоспної функціонують різні форми господарювання, побудовані на приватній власності на землю у поєднанні з індивідуальною, сімейною та колективною формами організації праці.

Для нових приватних сільськогосподарських підприємств ринкового типу відкрилися додаткові резерви економічного зміцнення і зростання: приватне підприємництво, мотивація праці, розширення земельних масивів і майнових основних фондів на основі оренди та залучення зовнішніх інвестицій і кредитів.

Усе це починає давати позитивні результати. Продуктивність праці у сільському господарстві 2002 року зросла проти 1999 року на 66,5%. Сільськогосподарське виробництво перетворилося зі збиткового на прибуткове.

Цілком закономірно й логічно, що науково-практичну роботу колективу Інституту аграрної економіки УААН висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки.