Сім міфів про IQ
Тест на вимірювання коефіцієнта інтелекту (IQ) був розроблений Гансом Айзенком в 40-ві роки XX століття. У 50-х IQ-тест набув в Європі шаленої популярності, а його автор став знаменитістю. Інтелектом мірялися всі: і в офісах, і в дружньому колі. Вираз на зразок: «У нього низький IQ» став евфемізмом характеристики: «Він дурень». Що, до речі, від істини далеченько. Адже інтелект визначається як сукупність пізнавальних здібностей людини, які свідчать про його рівень мислення й здатність вирішувати складні задачі. Тому завданням тестів на інтелект є виявити, який тип мислення найбільш розвинений в людини — образний, логічний, вербальний, і т. д., а також оцінити його пам’ять, рівень розвитку, уваги. www.medportal.ru розповідає про найпоширеніші міфи про коефіцієнт інтелекту.
Міф перший. Підсумкова цифра, видана вам після проходження тесту на IQ, є показником вашого розуму й здібностей.
Насправді. Тест Айзенка містить кілька розділів (так званих субтестів) — на абстрактне, вербальне, образне мислення, і т.д. Результати субтестів підсумовуються, і у висновку видається усереднене значення. Отже, у людини, що має гарне образне мислення і, припустимо, дуже поганеньке логічне, підсумковий результат IQ-тесту виявиться так собі.
Міф другий. Чим вищий IQ, тим розумніша людина.
Насправді. Існує жарт про те, що, мовляв, високі показники тесту Айзенка свідчать не про інтелект людини, а лише про його здібності добре пройти тести на коефіцієнт інтелекту. У кожному жарті тільки частка жарту. Адже бали IQ — це показник здатності людини пізнавати щось нове. Це міра, в якій людина може спостерігати й розуміти те, що відбувається. Але ні до практичного розуму, ні до творчих здібностей вони не мають відношення.
Міф третій. Людина з високим IQ має більше шансів, ніж інші, досягти успіху в житті.
Насправді. У передмові до одного з популярних видань IQ-тесту Айзенк писав, що для досягнення життєвого успіху до високих показників інтелекту обов’язково повинні додаватися наполегливість і висока мотивація. Людина, що володіє високим інтелектом, але позбавлена наполегливості, ризикує все життя провести в очікуванні «свого часу». Наполеглива в пізнанні, але немотивована ніякими цілями людина ризикує так і не встати з дивану. Як не сумно, але найбільші шанси на успіх має поєднання наполегливості та мотивації, нехай навіть і при відсутності яскраво вираженого інтелекту.
Міф четвертий. Якщо IQ людини вищий ніж 170, вона — геній.
Насправді. У професійних тестах на IQ вищим балом є 144. Результат, який перевищує це число, не дуже деталізується, потрапляючи в значення «від 150 до 160» або «від 160 до 170», і т.д. Проте чіткі результати завжди дають тести Айзенка, розміщені в інтернеті.
Міф п’ятий. Можна пройти тест в інтернеті й дізнатися власний IQ.
Насправді. Всі тести, розміщені в інтернеті, є спрощеними варіантами опитувальника Айзенка. І якщо такий тест видав вам результат «171» з поміткою: «Вітаємо, ваша геніальність незаперечна», обов’язково треба додати: «На фоні групи третьокласників». Професійний IQ- тест раз у кілька років переглядається психологами й змінюється з поправкою на ефект Флінна.
Міф шостий. Коефіцієнт інтелекту — величина постійна.
Насправді. По-перше, необхідно розрізняти реальний інтелект і показники IQ-тесту. Реальні здібності можуть злегка варіюватися залежно від настрою, самопочуття й навіть самооцінки. Що стосується задачок із тесту, то завжди треба пам’ятати: ситуація, в якій перебуває той, що тестується, дещо штучна. Людина може невірно зрозуміти погано сформульовані або погано переведені на російську мову (бували й такі випадки) умови завдання. Вона може посеред тесту втратити інтерес до цього заняття або виявитися неуважною. І навпаки — можна натренуватися на рішення задачок з тесту Айзенка так, що вони будуть відскакувати від зубів. Але це аж ніяк не буде показником того, що його інтелект невимовно зріс.
Міф сьомий. У світі існує певна організація, засекречена сильніше масонської ложі, до якої належать люди з IQ, що перевищує 170. Всі вони є князями світу цього: керівниками великих корпорацій, впливовими політиками, відомими суспільними діячами. Однак, якщо ви двірник з винятково високим інтелектом, ця організація рано чи пізно вас помітить, візьме під крило, і тоді видатна кар’єра вам забезпечена.
Насправді. Цей міф із гуманістичним підґрунтям викривати навіть трохи ніяково. Нехай ті, кому він до душі, продовжують у нього вірити. На ділі існує більш демократична організація, що об’єднує людей з високим інтелектом — Mensa International (http://www.mensa.org). До влади над цим грішним світом не має ніякого відношення; Mensa займається швидше просвітницькою діяльністю. А ось приєднатися до цього міжнародного братства можна тільки одним способом: пройти горезвісний тест на коефіцієнт інтелекту й продемонструвати надзвичайні результати.
