Сім’я як барометр соціуму

Але що можна зробити? Усунути причини розлучень. Кожне четверте-п’яте розлучення стається через алкоголізм чи наркоманію одного з членів подружжя. Якщо в нас не буде цих соціальних патологій, або вони будуть мінімізовані, то це можна вважати резервом зменшення рівня розлученості. Поки що ж це лишається однією з головних причин розірвання шлюбу. Ще одна з причин, яку вказують люди, що розлучились, це конфлікт через матеріальні труднощі, тобто житлові проблеми, коли сім’я не має власного житла, живе з родичами, між ними виникають конфлікти, що теж не укріплює подружні стосунки. У нас немає культури надання психологічної допомоги таким сім’ям. У Європі поширені служби психоаналітиків, психологів, і люди звертаються до них не тоді, коли в родині є алкоголік, а коли між людьми з’явилася відчуженість.

— Традиційно в західних регіонах кількість розлучень менша, а людей, які створюють нові сім’ї, набагато більше, ніж у інших областях. Чим би ви це пояснили?

— Передусім це вплив сімейний традицій у стосунках між батьками та дітьми, а потім між подружжям. Усе-таки в питанні міцності шлюбу головне — це емоційно-психологічні стосунки. Населення західного регіону пройшло інший історичний шлях, тому має іншу ментальність та міцнішу релігійність. Якщо релігійність на більшій частині України більш показна, ніж справжня, бо 70 років віра винищувалась, були репресії щодо священнослужителів та віруючих, то Західний регіон до Другої світової війни був міцно прив’язаний до релігійних цінностей, і тамтешнє населення не пройшло таких релігійних репресій, як інші області. А релігійний фактор багато в чому визначає поведінку сім’ї. Багато пар по всій Україні, перш ніж побратися, живуть у цивільному шлюбі. Це допомагає їм вирішити, будуть вони брати законний шлюб чи ні. Приблизно половина молоді налаштована на традиційний шлюб, тобто відразу розписалися, а потім живуть разом, а 45% хочуть почати життя з такого випробувального шлюбу. У нашого населення різні погляди щодо цього, але все ж таки вважається, що випробувальний етап знижує імовірність розлучень. Якщо люди живуть, а потім вирішили не брати шлюб, то це ж не фіксується статистикою. Може, це непогано, бо подружжя заводять дітей, коли розуміє, що буде разом усе життя.

— Зараз Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту розробляє Державну концепцію щодо підтримки сімей до 2015 року. Які положення туди треба включити, щоб зміцнити інститут сім’ї, а тенденція до зменшення розлучень тривала надалі?

— Сім’я — це підсистема всього суспільства. Її самопочуття залежить від загальної ситуації в Україні. Це своєрідний барометр соціуму. Якщо є економічна стабільність, суспільство вважається здоровим (у ньому не поширена наркоманія, алкоголізм тощо), то сім’я почуває себе добре. Якщо триває економічна криза, в суспільстві панує невизначеність, то це, звісно, відбивається на родині. Тому ця концепція повинна передбачати вирішення суспільних проблем шляхом реформ, залучаючи європейський досвід, тоді й сім’я буде почуватися комфортно. Також треба передбачити в ній конкретні кроки. Зараз у нас проблеми з дошкільними закладами, бо народжуваність трохи зросла, а багато дитячих садочків позакривалися, тому варто в програмі передбачити виділення коштів на дитсадки. І це вже була б конкретна допомога сім’ї. Так само треба пропагувати роботу соціальних служб, які б допомагали родинам, що опинилися на межі розлучення, змінити рішення й таки зберегти сім’ю.

— За вашими прогнозами, як буде розвиватися інститут шлюбу далі, чи будуть з’являтися нові тенденції?

— Зміни в таких інститутах проходять дуже повільно, поступово. Ми можемо заглянути вперед тільки на десятиліття, а не століття. І за нашими прогнозами, значних змін у найближчі роки не повинно бути. Потроху підвищиться вік вступу в шлюб. Будуть незареєстровані шлюби, вони, звісно не стануть основною формою шлюбу, але існуватимуть. Існують ще й дистанційна та гостьові шлюби. За нашими даними їх дуже мало, а в умовах, коли трудова міграційна діяльність населення посилюється, вони будуть поширюватися. Бо якщо люди їдуть навчатися та працювати в інші регіони та країни, мобільність буде зростати. Нині вважається, що сучасна людина не повинна бути прикріплена до одного місця протягом усього життя, вона більш мобільна. У Європі є вагома тенденція зберегти інститут сім’ї та традиційні сімейні цінності. У нас теж є всі шанси це зробити, адже родинні традиції та міжсімейні кооперації в Україні досить сильні, зокрема, коли діти допомагають батькам, а батьки дітям.