«Слід лобіювати історію...»

Як уже повідомляв «День» (див. №36), нещодавно Київський національний університет ім. Тараса Шевченка провів IV Міжнародну науково-практичну конференцію «Шевченківська весна», на засіданні історичної секції якої, зокрема, були презентовані книжки з «Бібліотеки газети «День». У роботі конференції взяли участь молоді історики з багатьох регіонів України та країн найближчого зарубіжжя — Молдови, Білорусі, Росії, всього — 185 осіб. Основною метою зібрання став обмін досвідом, думками, ідеями, поглядами. Особливо приємно, що робочою мовою конференції все-таки була українська, й зарубіжні гості чудово порозумілись із своїми українськими колегами. Конференцію присвятили 15-й річниці незалежності України, аналізу історичних проблем та суперечностей. Показово, що історичні проекти «Дня» добре знані серед молодих істориків, тому презентація наших книжок виявилася радше не презентацією, а продовженням безпосередньої дискусії газети «День» із читачами. Адже історія, за словами Лариси Івшиної, набагато важливіша за політику. Однак чи є повністю затребуваними нині молоді українські історики? Чи достатньо фундаментальна їхня наукова база? Під час конференції відчувалось, що надто вже задушно студентам у своїх аудиторіях — замало нових підручників, застаріла освітня програма, жодних пріоритетів у висвітленні історії. А ті пріоритети, що є, дістались українському студентству ще від радянської епохи. За словами Лариси Івшиної, слід лобіювати історію. «Незнання української історії становить національну небезпеку. Вже сьогодні ми бачимо деякі вияви цієї загрози, які говорять про те, що українське суспільство живе окремо, а історики в аудиторіях — окремо. Історична наука, очевидно, останнім часом переживає вплив нових тенденцій, але є не настільки могутньою, як потрібно було б нам сьогодні», — зазначила редактор нашої газети. Із-за багатьох проблем, зокрема скорочення освітніх програм iз історії у вітчизняних ВНЗ, запит молодих істориків не задовольняється, зазначила, характеризуючи книжкові проекти «Дня», редактор нашого видання. У залі відчувалось, що студенти погоджуються із цим і хотіли б змін. «Час провітрювати хату», — завершила під загальні оплески аудиторії Лариса Івшина

Загалом же на конференцію, в більшості випадків, історики прибули не заради того, щоб зачитати власну доповідь, а, швидше, щоби поділитися власними проблемами, пов’язаними із вивченням історіографії як науки. Скаржились на відсутність нових джерел та на труднощі з переосмисленням старих. Студентам багатьох наших університетів, як виявилось, мало що розповідають про затребуваність їхньої майбутньої професії. Навпаки, старші колеги констатують перевиробництво істориків в Україні. Чи не є така тактика, м’яко кажучи, хибною? Чи не завадить вона потягові молодих до знань та професійного зростання у своїй сфері? Це, як кажуть, — уже зовсім інша тема дискусії.

Але, так чи інакше відчувалось, що молодим історикам потрібні такі заходи. Вони сприяють професійному зближенню та підштовхують до дискусії. «День» вирішив надати слово безпосередньо їм:

Ірина ПОЦІЛУЙКО , 5-й курс історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка:

— На сьогоднішній день, як на мене, історією займається визначене коло людей, але роблять вони це лише для себе. Історичній науці на сьогодні дійсно не вистачає таких популяризаторських заходів та інституцій, які б представили історичну науку широкому загалу. Із таких інституцій я знаю лише газету «День» та її історичні книжкові проекти, які для мене особисто стали постійними помічниками в науково-дослідній роботі. Спілкуючись із різними людьми, можу сказати, що сьогодні історію не люблять і не цікавляться нею. І наше завдання номер один — зацікавити широкий загал. А цьогорічна конференція — це, безумовно, обмін тими здобутками, які вже вдалось досягнути в історичній науці на сьогоднішній день.

Наталія РЕВА , Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького:

— Я, на жаль, раніше не брала участі в конференції «Шевченківська весна». Тому вона вразила мене високим рівнем організації, добрим ставленням організаторів та цікавістю порушених як у ході пленарного, так і секційного засідань, проблем. Конференція доводить, що в середовищі українців, молодих дослідників-істориків існує значний інтерес до проблем історичної науки й науки в цілому, до проблем розвитку сучасного суспільства, українства як нації, проблем глобального характеру. Заявлені в програмі конференції учасники з усіх регіонів України, а також і з інших країн, точніше їхня кількість, свідчить про інтерес до розвитку зв’язків між науковцями з різних країн, а отже, про прагнення до культурної взаємодії, підтримання існуючих і розвитку нових взаємин. Приємно здивувало, що до участі в досить спеціалізованому заході заохотили й ЗМІ такого штибу, як газета «День». Ця газета завжди мене цікавила власним поглядом на історію, яскравим та цікавим її висвітленням, популяризаторською енергією. Сподіваюся, традиція, започаткована Київським національним університетом ім. Т. Шевченка, отримає гідне продовження, а кількість учасників конференції зростатиме щороку.

Інна ЛИСАК , Харківський національний університет ім. В. Каразіна:

— Як представнику Харкова мені дуже приємно було взяти участь у роботі конференції. Це дало змогу отримати новий досвід, обмінятися думками зі своїми колегами з інших міст України та близького зарубіжжя. Тим паче дуже цікаво було спостерігати за дискусіями, які розгортались тут. Загалом же, я вважаю, що рівень історичної науки та освіти в Україні занизький. Наразі її розвиток має дещо емпіричний характер. У той час, як світова історична наука розвивається методологічно. Мабуть, це із-за того, що ми все-таки молода держава, справжня історія якої була довгий час завуальована ідеологією Радянського Союзу. Відтак хотілось би, щоб цей рівень якось піднявся. Мені, як молодому історику, не вистачає нової літератури, архівних матеріалів. Тому для мене історичні проекти «Дня» — це щось, що повсякчас рятує від заангажованості, застарілого світогляду, стереотипів. Книжки з «Бібліотеки газети «День» — для людей, і це — правильно. Бо не повинні історики бути відірвані від власного народу й бути «річчю в собі».

Марина ГРИГОР’ЄВА , Харківський національний університет ім. В. Каразіна:

— Відбулась дійсно серйозна наукова подія, завдяки якій я мала змогу побачити цікавих людей, налагодити зв’язки з представниками інших університетів, зокрема Київського національного. Хотілося б, щоб такі події проходили регулярно. Адже таким чином ми піднімаємо рівень історичної освіти в Україні. В Україні, на мою думку, досить потужно розвинена студентська наукова робота, а також студентське самоврядування. Про це також свідчить успішність IV Міжнародної конференції. Наразі ми разом із головою Наукового товариства студентів та аспірантів історичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка плануємо створити єдине наукове товариство студентів-істориків України. Це нас зблизить. Щодо історичних проектів «Дня», то тут варто підкреслити великий внесок проекту в вітчизняну історичну науку. Сьогодні, коли більшість громадян мають досить примітивний погляд на своє минуле, на базі книжок «Дня» можуть вивчити ази нашої історії й, зокрема, її правильну незалежну інтерпретацію. Як постійний читач «Дня», я б хотіла сказати, що історія за «Днем» — це надзвичайно великий внесок у формування свідомого історичного світогляду. Мене тільки дивує, як головний редактор та журналісти цього поважного видання встигають, окрім щоденних номерів, робити ще й такі чудові якісні книги.

Від редакції . «День» підтримує студентську ініціативу створити єдине наукове товариство студентів-істориків України. Відтак пропонуємо всім гостям конференції в майбутньому долучитись до історичних дискусій на шпальтах нашого видання — «Україна Incognita» та «Історія та «Я». Телефон редакції: (044) 414 98 20,e – mail: master@day.kiev.ua. Ведучий рубрики — Ігор Сюндюков.