Слідчі розводять руками, прокурори протестують

Скандальне «протистояння» по осі обласна прокуратура—облсуд набуло популярності далеко за межами Запорізької області. Прокурори не згодні з «м’яким» вердиктом Ленінського райсуду Запоріжжя щодо Євгенія Шаповалова, котрий здобув славу «хрещеного батька» повітового Бердянська.

Шаповалова засуджено до трьох років позбавлення волі з конфіскацією половини особистого майна. До речі, співробітники італійських спецслужб, котрі побували в гостях у запорізьких колег, переглянувши оперативні відеозйомки УБОПу, що додаються до карної справи, сказали: «У нас би так розкошувати не дозволили».

З ЧОБОТАРІВ — У «ХРЕЩЕНІ БАТЬКИ»

Сам Євген Шаповалов, не криючись, розповів свого часу слідчим про те, як йому вдалося збити первинний капітал. Починав він чоботарем. Просто з десяти пар зшитого взуття дев’ять йшли «наліво». Далі — більше. Шаповалов  почав «підгодовувати» своїх колишніх знайомих, котрі відсиділи різні строки. Набравши команду, зайнявся створенням асоціації підприємців Бердянська. До всіх підприємців, котрі з будь-яких причин не побажали в неї вступати, вживалися заходи: биття, підпалення машин, дач. Але й цим справа не обмежувалася.

У матеріалах слідства знайшло відображення й те, що Шаповалов фактично підім’яв під себе й міську владу, враховуючи перших осіб та керівників міської міліції. Жодної нової підприємницької структури в місті не можна було зареєструвати без благословення та письмового дозволу місцевого «хрещеного батька» Шаповалова.

«АВТОРИТЕТНЕ» ПРАВЛIННЯ

Авторитет «хрещеного батька» в Бердянську був такий великий, що його ніхто не міг не послухатися. Він міг вільно з’явитися в СІЗО, «місцевій» колонії, міг розмовляти з ув’язненими, міг порадити їм, як поводитися на слідстві. Щоб зміцнити свій авторитет, Шаповалов поводився як меценат: будував каплицю, впорядковував ялинками схил гори. Правда, робив він це не за свій рахунок, а за рахунок інших підприємців.

Представники управління по боротьбi з організованою злочинністю не даремно порівнювали Бердянськ із Сицилією. Зібрана ними протягом 1994 — 1995 років оперативна інформація давала ясну картину ієрархії злочинного світу. У місті мовчали всі — хто через страх, хто через небажання позбутися певних матеріальних переваг ситуації. Співробітники УБОЗу неодноразово зустрічалися із постраждалими від апетитів Євгена Шаповалова. Але ніхто не йшов на контакт: боялися. Перейти до конкретної роботи вдалося лише тоді, коли ситуація в Бердянську стала вкрай напруженою. «Хрещений батько» зажадав від одного непокірного підприємця, Миколи Ющенка, аби той забрався з міста. Ющенко повірив у те, що міліція зможе захистити і його, і співробітників його фірми. Вони дали свідчення, які увійшли в матеріали карної справи.

На початку лютого 1996 року становище стало критичним. До Бердянська виїхала оперативно-слідча група на чолі із заступником начальника УБОЗу Сергієм Захаровим та начальником відділу облпрокуратури Олександром Шацьким. Вирішено було обходитися силами обласних підрозділів, оскільки була інформація про причетність до свавілля місцевих міліціонерів. На 6 лютого було заплановано операцію для затримання Шаповалова. Будинок «хрещеного батька» довелося брати мало не штурмом. Бійці спецпідрозділу УБОЗу «Сокіл» не могли прорватися крізь охорону будинку протягом двох годин! Одночасно із затриманням бердянського царка співробітники міліції «перекрили» фірму «Пошук», аби не дати зникнути необхідним документам. Шаповалова після затримання перевезли до Запоріжжя, де протягом трьох діб у встановленому законом порядку і заарештували.

НАЖИТЕ

Переглядаю деякі оперативні зйомки: «скромний» будинок на декілька поверхів із сауною, більярдами, стіни в картинах, статуї (у кількох із них було сховано зброю), царська, в повному розумінні слова, дача на Бердянській косі. Коли після затримання проводили обшук у будинку Шаповалова, стандартний обідній стіл ледве зміг умістити купу зібраного золота. Картини та ікони XVIII століття, котрі прикрашали дачу, так і не змогли оцінити. Того ж дня вилучили мисливську зброю та дев’ять одиниць бойової зброї, колекцію холодної зброї, вибухівку.

СЛIДСТВО

у справі Шаповалова тривало одинадцять місяців. За цей час відділ прокуратури «втратив» двох слідчих: вийшли із довіри. Керівники слідчо-оперативної групи кажуть, що робота велася під страшенним тиском. Часом здавалося, що справа розсипається, як картковий будиночок.

І все ж після майже року вималювалися статті для звинувачення в суді: 86-та «прим» (вимагання колективного або державного майна), 144-та частина 3 (вимагання індивідуального майна), 206-та (хуліганство) та 222-га (зберігання зброї). Однак суд не вважав доведеними багато епізодів, які увійшли до карної справи. Наприклад, факт вимагання Шаповаловим двохсот тисяч доларів. Відмовилися судді й визнати його ватажком злочинної групи. Зате суд узяв до уваги характеристики бердянських організацій, у яких Шаповалов називається меценатом.

АЛЬ КАПОНЕ ПОЗАЗДРИВ БИ

І ось вирок: три роки позбавлення волі з конфіскацією половини особистого майна. Для порівняння — такий факт. За тією ж карною справою до суду було притягнуто охоронця Шаповалова, колишнього військового, якого було затримано зі зброєю. Слідство довело, що він не брав участі у скоєнні злочинів, просто виконував свої обов’язки. Так от, за носіння пістолета, який і належав хазяїнові, його засудили до двох років позбавлення волі.

Ніхто не в праві обговорювати рішення суддів. Але виникає питання: де ж нині є справедливість? Працівники УБОЗу вже починають морально готувати себе до того, що, цілком імовірно, їм знову доведеться займатися тими, хто проходив у справі Шаповалова. Ось так тихо, практично нічим завершилася гучна бердянська справа. Хоча ні, не завершилася.

ЗАСIДАННЯ ТРИВАЄ?

Днями колегія Запорізького обласного суду у кримінальних справах під головуванням Юрія Свєтличного розглянула протест обласної прокуратури щодо м’якості та незаконності вироку, оголошеного 18 лютого 1998 року Ленінським районним судом стосовно голови асоціації підприємців Бердянська Євгенія Шаповалова.

Державний обвинувач у протесті акцентував увагу на тому, що суд, мотивуючи вирок, відкинув більшість епізодів звинувачення, які під час судового слідства не було завершено. До того ж надані документи про сімейний стан, заочне навчання, спонсорську діяльність, котрі вплинули на пом’якшення вироку, не дають підстав для застосування статті 44 КК України — визначення нижче за нижню міру покарання.

Однак колегія обласного суду, розглянувши протест, апеляції адвокатів, не задовольнила його, а вирок Ленінського райсуду залишила без змін.

Як повідомив заступник начальника відділу В’ячеслав Буряков, прокуратура області не згодна також із цією ухвалою суду. І має намір подати протест у порядку нагляду до президії обласного суду.