«Слово, що зберегло націю»
21 лютого в Україні святкуватимуть День рідної мови
До цієї дати пройде чимало культурологічних акцій. Але про рідну мову треба згадувати не лише на свято. Є у нашій країні подвижники, ентузіасти, патріоти і просто люди, яки люблять і шанують українську мову. Наприклад, три роки тому Фонд сприяння розвитку мистецтв виступив ініціатором значної, у сенсі підняття значення національної культури, мистецької акції «Слово, що зберегло націю».
Цього року цей мистецький проект набув більш широкого звучання і переріс у літературно-мистецьку акцію з такою ж назвою, але з суттєвим поглибленням — «Від петрогліфів Кам’яної Могили до козацьких скарбів», яка за задумом авторів проекту — кандидата філологічних наук Ірини Олійник та художника Леоніда Гопанчука — повинна мати продовження в часі. Бо на її меті — збурення свідомості та думок наших співвітчизників щодо збереження скарбів і пам’яті про національну спадщину. Йдеться про Кам’яну Могилу й овіяну легендами Хортицю.
Ірина Олійник, яка тривалий час займається дослідженням джерел мови, слова, так пояснила увагу саме до цих пам’яток української давнини: «Слово завжди було могутньою зброєю й джерелом порозуміння. Мова — це генетичний код кожного народу, це його історія й сучасність. Наша мета — привернути увагу до першослова, що веде свій початок від Кам’яної Могили, яка є своєрідною моделлю всесвіту — як Олімп у Давній Греції. Саме там були знайдені сенсаційні буквені карби. Вони є доказом того, що букви існували на теренах України, за версією Бориса Михайлова, ще в третьому тисячолітті до н.е. Російський дослідник А. Кіфішин вважає, що перші написи залишені ще 4259 року до Христа. Ми умовно поєднали Кам’яну Могилу і Хортицю, бо вважаємо, що близькі вони не лише в просторово-географічних вимірах, їх єднає слово. «Перетоки» енергій переплелися на святому місці козацької вольниці, й у межах віртуальної реальності петрогліфі стали козацькими карбами. На цих прикладах історії необхідно робити кроки до встановлення історичної справедливості. Вважаємо за потрібне робити спроби розставлення акцентів стосовно деяких питань історичної та мовознавчої науки, що й досі залишаються спірними.
Кажуть, що найважливіше в житті — це втілювати думки в слова... Саме цього ми й прагнемо, поєднавши підземний «Ермітаж України», козацький звичай, словесні вібрації й силу мистецького бачення в одній площині, де, за словами Бориса Олійника ... «Ми жили ще до часів потопу. Наш корінь у земну вростає вісь».
На вечорі було багато поважних гостей, з напутнім словом до присутніх звернувся Борис Олійник, вірші якого надихали художника Леоніда Гопанчука на створення своїх художніх полотен. Академік Юрій Шилов розповів про власні історичні дослідження, представив свою нову книжку. Звучало поетичне слово і музика бандури.
Живопис Л. Гопанчука в розгорнутій експозиції був, можна сказати, тематичним. Картини художника присвячені темам: Хортиця, Кам’яна Могила, козаччина. Ними він започатковує мистецьке освоєння історичної давності стародавньої культури. Полотна перегукуються з фотографіями реальних місць, і відчувається, що їхня краса, історична загадковість, прадавня унікальність надихали художника. Звідти він черпає думки та емоції, що потім щирими мазками лягають на полотна. «Предківські чертоги» — степ стародавньої Ольвії, де назавжди застигли кам’яні баби, виразні пам’ятки давнини. Тло картини немов би присипане попелом століть, з-під якого все одно проступає нетлінність сивої старовини. Полотна «Хортиця» — пломеніють маки і квітнуть різнокольорові мальви — одвічна краса української природи. Скільки століть ці квіти дарують свою красу людям! Вони бережуть пам’ять віків, на предків цих квітів дивились і наші предки! «Спас на Хортиці» — картина зображує козацькі бої «лава на лаву». В незнищенних традиціях воїнів-охоронців краю зосереджена споконвічна тяга до принципів самоорганізації українців. Розпечені тіла, оголені спини бійців, сильні м’язи, справжнє чоловіче завзяття — енергетика переконань і сили йде від полотна Л. Гопанчука. «Так ось вона, Хортиця» — витягнуте горизонтальне полотно, на якому чудовий пейзаж, широке плесо Дніпра, зелень дерев, перспектива острова і синє високе небо, що відображається у дзеркалі споконвічної води. Красень- легінь, український козак на здибленому коні — велич переконань, здатність до перемоги — всі ці почуття присутні в картині «Ми вільні...»
Поряд з живописом — художні фотографії, на яких прадавні знаки століть — «Бики з гроту №9» (кінець IV — початок III тис. до н.е.), «Петрогліфи Кам’яної Могили», «Гравіювання з печери «Чаклунка» (XII—XVI тис. до н.е.).
Грандіозність проекту і масштаб поставлених завдань викликає справжню повагу до його творців, адже їхні зусилля покладені на найблагороднішу справу — збереження національних цінностей і розповсюдження знань про них серед наших сучасників, молодого покоління, яке необхідно виховувати в дусі національного патріотизму.
Мистецька акція «Слово, що зберегло націю» — перший етап, що передує Х Міжнародному фестивалю козацьких бойових і традиційних мистецтв «Спас на Хортиці» ім. Анатолія Єрмака. Фестиваль відбудеться у липні на Хортиці.
