Софія Київська: останній аргумент

Ввести кримінальну відповідальність за руйнування та сприяння знищенню об’єктів культурної спадщини у вигляді позбавлення волі строком від трьох до п’яти років, обмежити поверховість нового будівництва, заборонити  будівництво на території буферних зон, збільшити розмір штрафів із 8  до 34 тисяч гривень за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини — це основні зміни, які пропонують внести в законодавство група народних депутатів і громадськість. Ініціативи відображені у проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження культурної спадщини».

Необхідність цих змін у нашому законодавстві  назріла вже давно. Адже якщо у Києві громадськість не може відстояти буферну зону Софії Київської, внаслідок чого пам’ятку національного і всесвітнього значення погрожують виключити із Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, то що говорити про сотні інших історико-культурних об’єктів по всій Україні, на територію яких зазіхають численні забудовники?

Експерти говорять, що така ситуація значною мірою зумовлена недоліками чинного законодавства, яке, в залежності від ситуації, можна трактувати по-різному. Наприклад, у діючому  законодавстві передбачена кримінальна відповідальність за руйнування пам’яток архітектури, але при цьому відсутня відповідальність власників та користувачів цих пам’яток за стан їх збереження. І це часто призводить до того, що історичні будівлі доводять до аварійного стану, потім зносять і будують на цьому місці новий об’єкт. Або ще одна біда, зокрема Києва: в теперішньому законодавстві немає вимог щодо висотності забудови. Наслідок цього — спотворені, якщо не сказати зруйновані, цілісні архітектурні ансамблі. Приклади — Софія Київська і потворні висотки навколо неї, які перекривають усю красу,  Києво-Печерська лавра і безформні бетонно-скляні конструкції на лінії з куполами храмів.

— Сьогодні Київрада перевищує свої повноваження і продовжує виділяти землі в буферній зоні Софії Київської. Можу привести кілька прикладів, коли завдяки погодженню чиновників руйнується наша культурна спадщина. Це — у Десятинному провулку, де зараз ведеться будівництво, хоча ніякого погодження на це  із Верховною Радою України не було. Такі ж самі обставини — на Гончара 17/23 та в Олександрівській клінічній лікарні... Я вважаю, що сьогодні цей законопроект може врятувати нашу культурну спадщину. І не тільки Києва. Тому що така сама ситуація  і в Одесі, й у Чернівцях, і в інших містах, — пояснює адвокат, голова ГО «Андріївська-пейзажна ініціатива» Марина СОЛОВЙОВА.

Експерти говорять, що незаконне будівництво  2012 року велося в межах охоронних зон пам’яток, що перебувають на балансі Національного заповідника «Херсонес Таврійський», Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Національного культурного заповідника «Кам’янець», на території Бахчисарайського історико-культурного заповідника та інших. Проте прийняти закон — це тільки початок справи. Потрібно зробити так, щоб він запрацював.

— Законопроект уже зареєстрований, але радіти зарано, бо попереду велика робота, — говорить народний депутат Дмитро АНДРІЄВСЬКИЙ. — Нам із нашими колегами потрібно буде серйозно попрацювати, щоб він був прийнятий. У нас 178 депутатів, які належать до опозиції, 40 позафракційних депутатів. Також думаю, що якщо нашу позицію викласти комуністам — а  вони люблять речі, які дають непоганий піар, — то можна буде зібрати голоси і втілити цей закон у життя. Також ми пропонуємо органам культурно-охоронної спадщини до 1 липня наступного року створити єдиний реєстр пам’яток. Я впевнений, що такі напрацювання в Україні вже є. Ми ще подумаємо, яким документом закріпити цей перелік, щоб не було ніяких сумнівів, до якої категорії пам’яток належить ця чи інша будівля.

Автори законопроекту впевнені, що запропоновані зміни в законодавстві стримуватимуть апетити чиновників.

— Ми як представники громади звернулися до кожного депутата у Верховній Раді з проханням підтримати цей закон. Цей законопроект планує внести зміни до основних законів, які стосуються охорони культурних пам’яток та містобудування, і, що найбільше мене радує, — до Кримінального кодексу України. Законопроект пропонує внести зміни до об’єктивного складу злочину за знищення пам’яток. Якщо раніше передбачалася відповідальність за дії, спрямовані на знищення, то тепер ми маємо надію, що можна буде людей, які нічого не роблять для збереження пам’ятки, притягнути до відповідальності. Як адвокату мені це дуже подобається. Тому що Пейзажну алею ми відстоювали шість років. У результаті є рішення суду, яке закріплює статус цієї території. Але при цьому жодна особа не покарана і не понесла відповідальності за те, що там планувалося зробити. На жаль, зараз таких потенційних об’єктів у буферній зоні Софії Київської — більше 50. Стільки відвела Київрада земельних ділянок під будівництво, — говорить юрист Ірина НЕВМЕРЖИЦЬКА.

Юристи обіцяють: як тільки закон запрацює, вони використовуватимуть його як механізм впливу на владу. Проте є й ті, хто скептично ставиться до думки, що зміни в законодавстві відразу змінять на краще ситуацію зі збереженням об’єктів культурної спадщини.

— Зміни мають теоретично вплинути на ситуацію. Чому теоретично? Тому що практично закони, які  сьогодні діють в Україні, теж дозволяють зберігати культурну спадщину — хоч і не так добре, як із цими змінами, — переконує  народний депутат Олександр Бригинець. — Ми знаємо , що є стаття законодавства про кримінальну відповідальність за навмисне руйнування об’єктів культурної спадщини. Але вона так ні разу й не запрацювала. Тому ми додаємо норму про «невжиття заходів щодо запобігання їх знищенню». Звертаю увагу на те, що мова йде про об’єкти культурної спадщини, а не про пам’ятки. Пам’ятка — це коли в об’єкта є документ, а в Україні багато об’єктів не мають такого документа. Приведу приклад того, з чим я зараз працюю. Це ливарний цех заводу «Большевик». Йому — 130 років, це  унікальний об’єкт індустріального будівництва, а його хочуть знищити, щоб зробити на тому місці «клеверную» розв’язку. Я пишу Попову лист з обуренням, мовляв, як Ви можете руйнувати цей будинок, а він мені відповідає, що будинок не є історичним. Що тоді є історичним — татаро-монголи?

Ось чому так важливо до прийняття закону зробити єдиний реєстр усіх об’єктів культурної спадщини. Перед тим, як потрапити до сесійної зали, законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження культурної спадщини» має пройти розгляд у семи комітетах. Його автори сподіваються, що це відбудеться в найближчі півроку. Далі без громадськості не обійтися: вона має  контролювати і вимагати прийняття.