«Соціальна місія витягує з панічних станів»

Нещодавно, готуючи матеріал для «Дня» щодо ситуації з карантином у Львові, я спілкувалася з керівником управління соціального захисту Львівської міської ради Ігорем Кобриним, який звернув увагу на те, що уразливими до коронавірусу справді є люди з категорії 60+, але не тільки. Також — доволі багато людей, значно молодших за шістдесят, які мають тяжкі хронічні захворювання та інвалідність, та сім’ї в складних життєвих обставинах. Власне, для допомоги таким людям соціальні служби Львова організували пункт прийому від небайдужих львів’ян продуктів харчування, питної води, засобів особистої гігієни та медзасобів (перев’язки, масок, рукавичок, антисептиків). Щодо роздачі гуманітарної допомоги, наголосив Ігор Кобрин, то її здійснюють лише перевірені (!) люди — фахівці Центру соціальних служб та волонтери, і серед них — Уляна Флишко, з якою і говоритимемо про доброчинність в умовах суворого карантину.

А передусім зазначу, що Уляна — засновниця благодійного фонду «Здійснити мрію», вдається до доброчинності вже кілька років, а особливий напрям отакої її (поза основною роботою) роботи — будинки для літніх людей та сиротинці. Важливо, що є вже напрацьовані зв’язки, довіра від жертводавців і... особиста мужність. Також чітке усвідомлення, що старість, та ще й самотня — не радість. І сирітство — теж аж ніяк не подарунок долі.

«ХОЧЕМО ЗДІЙСНЮВАТИ, ЗА МОЖЛИВОСТІ, МРІЇ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ»

— Проєкт «Здійснити мрію» — це продовження нашої благодійної діяльності, започаткованої майже шість років тому, 2014-го, — розповідає волонтерка. — Йдеться про соціальний напрям роботи у Львівській обласній раді — «Мій тато захищає Україну». Потім, 2016-го, коли я вже перестала працювати в облраді, було створено благодійне товариство «Мій тато захищає Україну» (ми надали цьому напряму статус юридичної особи). Допомагали дітям, чиї батьки були учасниками АТО, дітям героїв Небесної Сотні. Але побачили, що запит на соціальну допомогу в суспільстві зростає — є багато інших людей, які потребують допомоги. Відтак з 2019-го почали поетапно готуватися до допомоги й іншим категоріям соціально незахищених верств населення. Зокрема, це діти з сиротинців, діти зі шкіл-інтернатів, також дідусі й бабусі, які живуть у будинках для літніх людей та хоспісах, яким держава, на жаль,  не надає належної підтримки і які потребують особливої допомоги. В липні минулого року ми юридично організували фонд «Здійснити мрію». Тобто діяльність наша від 2014-го — постійна, але ми перейменувалися, тому що хочемо з нашими волонтерами здійснювати, за можливості, мрії тих, хто цього найбільше потребує.

 — Як від 12 березня, коли у Львові було запроваджено карантин, змінилася ваша діяльність? Чи не змінилася?

—  Зараз ми всі працюємо дистанційно. Я не хочу наражати людей на небезпеку. Бо небезпека — передусім. Ми спільно працюємо з соціальними службами Львова (я напряму комунікую з Яною Пекун), які організували пункт зі збору допомоги  для потребуючих містян. У них є штаб на вул. Театральній, 10, який розподіляє продукти і засоби гігієни, що їх жертвують львів’яни. Також ми збираємо кошти на мій рахунок, і за ці кошти купуємо те, що потрібно для заявників — клієнтів соціальних служб. Усі заявки від людей, що зверталися на гарячу лінію соцслужб (0-800-301-205), перевіряються. І, відповідно, за тими перевіреними фактами створюється база заявників. Маємо зараз зібраних 10 000 гривень, закупимо, згідно з заявкою, медикаменти, і завеземо в соціальну службу. Це вже не перша така наша допомога.  Дуже дякую всім, хто долучається до акції. В мене це вже четверта збірка коштів. Надсилають люди різні суми — і по двадцять, і по п’ятдесят гривень. Був чоловік, пан Вадим, який надіслав одразу десять тисяч гривень. За ці гроші ми купували продукти. І роздавали по самотніх дідусях-бабусях, також — за скеруванням соціальних служб.

«ЯКЩО ДОПОМАГАЄШ ІНШИМ, НЕМА ЧАСУ НА РОЗЧАРУВАННЯ»

 — Чи збільшилося за час карантину число жертводавців?

— Люди завжди готові жертвувати. Не всі, звичайно, допомагають грішми. Є такі, які, припустимо, перепощують у соціальних мережах інформацію.  І тим самим — теж допомагають. Бо я завжди вказую реквізити картки. Повторюю: жертводавці були завжди! Коли хтось потребує допомоги, завжди знайдеться хтось, хто хоче зарадити. Пам’ятаю, в січні ми організовували поїздку в Угринський хоспіс і зробили оголошення про те, що є потреба допомогти тим стареньким. Тоді було дуже багато дзвінків, повідомлень з пропозиціями допомогти — і грішми, і продуктами. Це були дзвінки і з Львівської, і з інших областей України, також — з Італії та Іспанії. Навіть телефонувала жінка зі Сполучених Штатів Америки, яка пересилала ліки для стареньких. От і зараз дуже багато людей відгукнулося на запит про спільну соціальну акцію у Львові. І мене визначили в соціальних службах особою, яка збиратиме гроші для придбання медикаментів. Відповідно, далі діятимемо в такому руслі, зважаючи на потреби.

 — На підсумок запитаю: а для чого вам, молодій, самодостатній жінці, отака діяльність? Це і клопіт, і занурювання в проблеми інших людей, абсолютно вам сторонніх... Зрештою, від цього болить серце...

— Я над цим питанням навіть і не задумувалася. Це, напевно, йде з душі, зсередини. Мені це подобається. Мені приносить задоволення, якщо я можу комусь чимось допомогти. Це, напевно, Господь Бог дає таке натхнення — допомагати. Якось воно виходить підсвідомо. Я розумію, що є люди, які потребують допомоги. Не можна думати лише про себе — з того нічого доброго не буде. Тому я свідома того, що роблю. Свідома й того, які зараз є ризики. Максимально унеможливлюю ці ризики. Але ми все робимо для того, щоби допомогти потребуючим.

І дякую газеті «День» за цікавість до нашої роботи — ви так само є учасниками доброї справи, бо доносите ідею доброчинності до читачів. Можливо, після цієї публікації збільшиться число наших доброчинців. Нам усім потрібно зараз гуртуватися. І в тім числі для того, щоби не впадати через оці важкі обставини в депресію. З власного досвіду знаю, що соціальна місія витягує з панічних станів, з переживань, бо, якщо допомагаєш іншим, нема часу на розчарування. Це насправді так.

***

Номер картки «ПриватБанку»

для благодійних пожертв:

5168757375500164 на Флишко Уляну.

Пункт збору гуманітарної допомоги у Львові працює від понеділка до п’ятниці з десятої ранку до шостої вечора в приміщенні Центру соціальних служб (вул. Театральна, 10, 2-й поверх). З продуктів просять приносити фабрично запаковані (!) крупи, макаронні вироби, каші швидкого приготування, борошно, олію, цукор, солодощі, чай, каву, питну воду. Також — засоби особистої гігієни, захисні маски, рукавички, бинт і пластир. Працівники соціальних служб просять про попередній, перед приходом, дзвінок (0-800-301-05), щоб підкоригувати перелік принесеного. І наперед дякують усім, хто зголосився до доброчинності.