Спроба журналістського розслідування

Адреса перша: Хмельницький, проспект Миру, ринок, м’ясний павільйон. На дверях павільйону написано: «Ремонт». Поряд — крамниця. Йде жвава торгівля. Хтось із черги покупців запитує у молодої крамарки, що ж то сталося в її сусідів? «Ой, там — жах! Їм роблять уколи... Від сказу... Продають хтозна яку телятину по 40 гривень за кілограм... Золоті ланцюги на шиях тяжкі, що й голови не підведуть!.. Із-під лоба на світ дивляться. Ага, це ж вона, м’ясна мафія. Всі знають!» — чи то із співчуттям до тих, кому роблять уколи, чи то з обуренням розповідає крамарка.

Черга відповідає на цей короткий монолог трудівниці прилавку безпросвітним зітханням: мафія!..

У цьому павільйоні виявлено м’ясо тварини, що загинула... від сказу! 23 серпня приватний підприємець Аркадій Борщинський поклав у холодильник павільйону цю тушу «разом із внутрішніми органами», а через чотири дні, 27 серпня, встановили лабораторно: «теля було заражене вірусом сказу».

Як кажуть, двері у двері з оцим павільйоном — лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи. Невже таке могло статися? Сталося ж...

Адреса друга: Красилівський район, село Митинці, вулиця Леніна, подвір’я Галини Барми. На подвір’ї тихо. «Був пес — кавказька вівчарка. На кличку Дік. Брат на восьме березня подарував. Дали йому укола, аби заснув вічним сном. Після того, як це лихо виявилося. І нам усім для профілактики уколи роблять», — каже геть налякана Галина. Відтак перепитує: «Ви із Хмельницького? Там ще ніхто з людей на сказ не захворів?..».

«Бичок у березні знайшовся. Нагулював вагу... А це бачимо: не їсть, не п’є. Реве на все село, як недорізаний, слина летить... Я — до Михайла Дячука (сільського ветеринара. — М.В. ). Він прийшов, подивився, сказав, що нічого не знаходить. «Я не сказав би, що воно хворе», — це його слова. Однак порадив: дайте йому льону, ще — стакан горілки, олію. Наступного дня бачу, що це лікування не дало результату. Всю ніч ревів. До Красилова на бойню, бачу, не довезу: у дорозі здохне... Вирішила: заріжу, Аркадій купить. Це було у четвер, 23 серпня. У мене є візитка Аркадія із Хмельницького. Знаю, що він бере всяку худобу — стоїть, то стоїть, лежить, то лежить... Бо ж не кожен заготівельник бере все підряд. Ну, ось: зарізала, дала знати Аркадію. Він цього ж дня приїхав. Була туша вагою 50 чи 60 кілограмів. Заплатив 300 гривень і забрав. Самі нічого не їли. Хворе ж було», — розповідає пані Галина. Її доймає страх...

Питається у першій задачі: як вилізло це шило з мішка? Такі ж симптоми хвороби виявляв бичок і на подвір’ї Івана Скоропада, сусіда Галини Барми. «В неї краще теля було. Гарний бичок був. Вісім місяців. Сказився. Доктор приходив, пускав кров, глюкозу вливав. Говорив: льон заваріть, череду. Все робив, як було сказано... Не відпустило. Що, думаю собі, з ним панькатися?! Зателефонував до Красилова, на бойню. Бо там дорожче, ніж Аркадій, платять. Приїхала машина, взяли бичка. А ввечері привезли «назад». Розповіли, що він там на людей, на грати кидався і здох. Від сказу. Вивіз у ліс, закопав. Пропали гроші», — згадує пан Іван.

Наступного дня, 26 серпня, на подвір’я Івана Скоропада прибули з району трудівники ветеринарної і санітарно-епідеміологічної служб. Заходилися виконувати всі передбачені у таких випадках профілактичні заходи. Відмовляючись від уколів для профілактики сказу, хтось із сім’ї показав у бік хати Галини Барми. Мовляв, ген там, за городом, бичок теж від сказу здох. І — ніякої біди: Галина і гроші взяла, і ще не сказилася.

«Чекайте, відповів Скоропадам, встановимо, що за городами відбулося», — розповів начальник Красилівського райуправління ветеринарної медицини Анатолій Котюк. Він уже не мав жодного сумніву щодо того, що «до столу трудящих обласного центру» відправлено тушу бичка, хворого на сказ. Про що тут-таки доповів по інстанції — в область.

Про наступний перебіг подій в.о.начальника управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області В.В.Горпинюк пише, наче реляцію на головного державного ветеринарного інспектора Хмельницького С.Д. Пластуна. Йому, С.Д. Пластуну, «терміново дана вказівка... перевірити всі ринки з метою виявлення та вилучення з обігу м’яса телятини».

Далі — за текстом (без жодних втручань у стилістику і орфографію) «реляції», яку зажадало від В.В. Горпинюка управління з надзвичайних ситуацій облдержадміністрації: «О 8г. 45хв. 27.08.2007 року при обстеженні м’ясного павільйону на ринку «Приватна справа» встановлено відсутність реалізації м’яса та м’ясопродуктів, оскільки ринок працює з 9-00. При обстеженні холодильників для перетримки м’яса виявлено м’ясо тушу яловичини з внутрішніми органами (серце, легені, печінка, селезінка, нирки), головою загальною вагою 35 кілограм; сало свинини 20 кг., які належать гр. Борщинський А.А., сало свинини 6 кг... Негайно було заборонено відкриття павільйону, вище названа продукція вилучена та утилізована шляхом спалювання». А далі, як пише В.В.Горпинюк, узяли телячу голову, відправили в обласну державну лабораторію ветеринарної медицини і встановили останній діагноз: теля було хворе на сказ.

Пам’ятаєте: Галина Барма збула тушу вагою щонайменше 50 кілограмів.А В.В. Горпинюк повідомляє про 35 кілограмів. Ця туша була «у холодильнику для перетримки м’яса» поруч з іншими тушами. Ще — поруч із салом, ратицями, головами, печінками, селезінками, нирками...

Питається у другій задачі: скільки ж то покупців спожило продуктів разом із вірусом сказу у період від 23 до 27 серпня?..

Голова Митинецької сільської ради Марія Шульга говорить, що у селі всі знають Аркадія Борщинського: «Він за викликом приїжджає... Сама чула, як оті бички всю ніч ревіли, наче несамовиті. Я ще подумала, що хтось забув свою худобу у полі... У сільраді ведеться облік. Коли людина здає свою худобу, вона звертається до сільради, бере довідку. Але ті, що здають Аркадію, по довідки не звертаються... Було, що в однієї жінки корова здохла. То приїхали і взяли... Кажуть, що до Хмельницького повезли...».

Відтак приватний підприємець із довідкою від сільради у руках на маршруті до Хмельницького змушений, відповідно до закону про ветеринарну медицину, зупинитися у Красилові, райцентрі.

Заступник начальника Красилівського райуправління ветмедицини Дмитро Склонний бере книгу записів, гортає сторінки і заявляє: «Пан Борщинський жодних супровідних ветеринарних документів у Красилівській районній державній лікарні ветеринарної медицини не брав. Ні у період від 23 серпня і до цього дня, ні раніше». Відтак Дмитро Склонний зазначив: «Він повинен був узяти довідку про клінічний огляд. Якщо ж вивозив за адміністративні межі району тушу, то повинен був узяти ветеринарне свідоцтво, форму №2. Ціна свідоцтва — 13,5 гривні...».

Заступник начальника Красилівського райуправління ветеринарної медицини Д.В.Склонний, посилаючись на правові акти, заявив, що без цього свідоцтва туша не могла потрапити до офіційного м’ясного павільйону. «Бо раніше ніж оце м’ясо потрапить на стіл споживача, має відбутися дослідження у лабораторії ветсанекспертизи, що знаходиться безпосередньо на ринку... Без свідоцтва, згідно Закону України «Про ветеринарну медицину», лабораторія ветсанекспертизи не має права брати тушу на дослідження».

Без свідоцтва, довідки лабораторія не має права і на гарматний постріл допускати до ринку підприємця разом із тушею. Допустила ж і до прилавку.

«Я оцих заготівельників вовками-санітарами називаю», — сказав начальник Красилівського райуправління ветеринарної медицини Анатолій Котюк. Сумна- пресумна вона, ця алегорія. Бо за скотомогильники вже правлять торговельні ряди. Одначе знаючі люди запевнили: якщо вже товарні якості тієї туші «сіють» сумніви, то м’ясні павільйони обминають — везуть до ковбасних цехів. До речі, у кожному ковбасному цеху — «свій» офіційний лікар ветеринарної медицини: строчить сертифікати якості... Мовляв, платіть, люди, по 40 гривень за кілограм і їжте на здоров’я...

Утримувані платниками податків загони державних ветеринарних інспекторів, ветеринарної міліції щоранку вирушають знайомими маршрутами обласного центру. Не обминають ні лабораторії на ринках, ні м’ясні павільйони, ні жодну крамницю. Заглядають у холодильники, під прилавки, у морозильні шафи... На стежки-дороги їм вказує начальник управління ветеринарної медицини у Хмельницькому С.Д.Пластун.

Питається у наступній задачі: чому ж тоді вільно гасають селами «вовки-санітари», звозять стерво до міста? Система така склалася у результаті ретельного добору, розстановки і виховання кадрів для лабораторій. Випадкових немає. А що ж є? Порохова бочка під 260-тисячним обласним центром. Аркадія знають у Митинцях, одначе не знають у районній державній лікарні ветеринарної медицини...

Навіть тоді, коли вилізло шило з мішка, ніхто не звернувся до громадян міста з відозвою: відгукніться всі, хто скористався послугами м’ясників на ринку «Приватна справа» у вищезгаданий критичний період! Біда ж. Головний лікар Хмельницької інфекційної лікарні Оксана Піддубна відзначає, що пішла вгору «крива» харчових отруєнь, захворювань на лептоспіроз. «Наша справа — лікувати, а природу захворюваності мають вивчати інші служби. Вони ж, ці служби, повинні робити і певні висновки, впливати на перебіг подій», — мовить Оксана Піддубна. А у травмопункті міської лікарні повідомили, що профілактичні щеплення від сказу наразі одержують більше ста громадян Хмельницького: «Пацієнт одержує шість щеплень протягом 90 днів. Препарат дуже дорогий, імпортний, закуповується за державні гроші».

«Мене вже телефоном попередили, аби нікому нічого не розповідала про цей сказ», — сказала, показавши кореспондентові на ввімкнений диктофон, голова Митинецької сільської ради Марія Шульга. Потім, здолавши сумніви, заявила: «Таки є вона, м’ясна мафія...».

Мафії без «хресного батька» не буває. То хто ж він? Чому «батьки» Хмельницького краю тільки говорять про свій переможний наступ на корупцію? Де саме мають «дах» «вовки-санітари» і їхні покровителі?.. Поки що відомо лише те, що вони не йдуть на ринок, як усі люди.

Якщо є історія хвороби, то, відповідно до законів цього жанру, має бути і прогноз. Що ж стосується прогнозу, то відомо: обласна прокуратура одержала інформацію про надзвичайну пригоду, що сталася у м’ясному павільйоні на ринку «Приватна справа». Мабуть, долучать результати цієї спроби журналістського розслідування до матеріалів справи. Бо факти порушення Закону України «Про ветеринарну медицину» — наяву. І вся доказова база на поверхні. От тільки не знайшли б, як кажуть у народі, стрілочника. Пора, нарешті, поставити великого хреста на цій системі.

Для довідки. Сказ, водобоязнь — гостра інфекційна хвороба людини та ссавців, яка характеризується ураженням центральної нервової системи. Збудником сказу є нейротропний вірус. Інкубаційний період — до місяця. Прогноз сумний... Як розповів Іван Скоропад із села Митинці, він на власні очі бачив, як напередодні серед білого дня на його подвір’я «забіг скажений лис — слина з рота летить...». «Я ще погнався за ним. А він — на сусідній город. Та ні, не бачив, щоб лис укусив бичка. Мабуть, від слини хворого звіра одержало бідолашне теля оцей вірус», — висловив гіпотезу Іван Скоропад. Бідкається: «Я вже з півгорода картоплі викопав би, якби не цей гармидер. Щодня — доктори на подвір’ї, пояснення, уколи. Дали якийсь розчин — я скрізь побризкав, аякже...». Отакий страшний, вкрай небезпечний для життя і здоров’я людей вірус «прибув» із села Митинці до Хмельницького разом із тушею. Далі буде?