Спроби «реверсу» не припиняються
Різку критику Президента України Леоніда Кучми, висловлену останніми днями квітня на адресу Польщі (за те, що вона не робить кроків для реалізації домовленостей з Україною з питань продовження нафтопроводу Одеса — Броди до Плоцька: «Хоча б на один штик копнули»), безумовно, почуто.
Досить переконливо і оперативно відповіла на українські обвинувачення й «каспійська сторона». Президент Азербайджану Ільхам Алієв 29 квітня на прес- конференції в Страсбурзі підтвердив зацікавленість своєї країни в транспортуванні нафти трубопроводом Одеса — Броди. Він відзначив, що Азербайджан вивчає можливості використання нафтопроводу Одеса — Броди для транспортування своєї нафти до Європи. «Я бажаю багато успіхів цьому нафтопроводу», — сказав президент Азербайджану, очевидно, пригадуючи свої нещодавні переговори з українським віце-прем’єром Андрієм Клюєвим, які, як стверджують експерти, істотно зблизили позиції сторін.
Ще більш визначено висловився з проблеми використання українського нафтопроводу Казахстан. Управляючий директор нафтогазової держкомпанії «Казмунайгаз» Каїргельди Кабилдін сказав агентству Рейтер, що група казахських нафтових компаній вважає маршрут Одеса — Броди «вигідним» і може у другій половині цього року розпочати поставки до 6 мільйонів тонн нафти для Європи. «Зараз група компаній, які зацікавлені постачати, завершують переговори з нафтопереробними заводами південної Європи. Це в напрямку Австрії, Словаччини, Німеччини, Чехії. І вони вже досягли, будемо говорити, попередніх домовленостей, — сказав Кабилдін і додав: — Зараз потрібно, мабуть, підписати контракти і розпочати поставки». Директор «Казмунайгазу» назвав також компанії. Це «Тенгізшевройл», акціонерами якої є американська ChevronTexaco (про неї ми ще раз поговоримо нижче) та ExхonMobil, британська ВР, казахстанська «Казмунайгаз» та російська ЛУКОЙЛ, а також «Торговий дім «Казмунайгаз».
Тим часом Україна вже понад рік викарабкується з нав’язаної їй безплідної дискусії про реверс, а прийняте на початку лютого Кабміном рішення використати нафтопровід у прямому напрямку практично «зависло». Виникає запитання: а чи не є це наслідком саботажу? У будь-якому випадку ситуація навколо українського нафтопроводу, який було побудовано ще в 2001 році, але й досі не введено в дію, критична. Це своєрідна «трагедія», як охарактеризував становище наш Президент. І все-таки ситуація в наших руках. Звідси й докори Польщі, ЄС та власникам каспійської нафти, спрямовані, очевидно, на те, щоб, як прийнято у нас говорити, загострити питання і зрушити його з мертвої точки. Але деякі дані свідчать про те, що ймовірність цього припущення не більша 50%. За версією експертів «Дня», можна говорити і про спроби дозувати важливу інформацію, необхідну для прийняття рішень главою держави. Так, в останньому своєму виступі з проблеми нафтопроводу Одеса — Броди Президент України говорив про відсутність пропозицій від продавців каспійської нафти і про те, що великі міжнародні компанії не зверталися з цього питання до керівництва України.
Але 29 січня цього року керівник згадуваної вище американської компанії ChevronTexaco Девід Дж. О’Рейлі (David J. O’Reilly) направив Президенту України листа, в якому повідомляв про інтерес до постачання споживачів у Центральній Європі каспійською нафтою через нафтопровід Одеса — Броди. Для вирішення цього питання пропонувалося вирішити ряд технічних та економічних питань, щоб якнайшвидше розпочати роботу нафтопроводу. Це, на думку авторів листа, стратегічно важливо. ChevronTexaco повідомляє, що готова активно продовжити роботу з «Укртранснафтою» за даним маршрутом, щоб прискорити початок транспортування нафти через нафтопровід Одеса — Броди і зробити цей маршрут реальністю. (Листи аналогічного змісту отримав також уряд України). Дивно, що таке важливе для України послання навіть не було зареєстроване, залишилося і без резолюції, і без відповіді.
До речі, такий факт не єдиний. Не було реакції й на лист російської компанії ЮКОС, яка пропонувала налагодити стійку поставку нафти з Росії в напрямку Кременчук — Снєгірьовка — термінал «Південний» обсягом 3—4 мільйони тонн на рік з перспективами її подальшого розширення. Як би це пригодилося тепер, коли російська «Транснефть» повністю переорієнтувалася на Балтійську трубопровідну систему! Але й цей лист залишився і без реєстрації, і без відповіді.
«Цензори» інформації для Президента задіюють свої ножиці вибірково. Так, лист Президентові України одного з керівників російської компанії ТНК, в якому главі держави нав’язувалася думка про те, що проект реверса нафтопроводу Одеса — Броди не вимагає окремого рішення українського уряду, було вручено негайно, та ще й неофіційним шляхом. Про це свідчить, як стверджують джерела «Дня», те, що резолюцію на ньому (Бойко Ю.І. Прошу терміново відпрацювати) було поставлено на два дні раніше, ніж воно було зареєстроване. Зазначимо, що в ці дні (середина серпня минулого року) доля українського нафтопроводу висіла на волосині.
Власне, внутрішньоукраїнська ситуація навколо цього проекту й сьогодні не набагато краща. Зірвано спроби уряду повернути в рамки національних інтересів керівництво компанії «Укртранснафта», в якому сьогодні домінують «реверсисти». Не розуміють на Заході й деяких офіційних заяв з проблем нафтопроводу. Так, помічник заступника держсекретаря США Стівен Пфайфер, який нещодавно побував в Україні, відзначав: «Час від часу до нас доходять повідомлення про те, що нафтопровід взагалі може розпочати працювати не з Одеси до Бродів, а з Бродів до Одеси. Це викликає подив і запитання». Що в цій ситуації може зробити уряд? Експерти «Дня» зазначають, що йому не варто втягуватися у виснажливі судові тяжби з приводу зібрання акціонерів «Укртранснафти». Так можна остаточно втратити час для введення нафтопроводу в дію. Єдино можливим оперативним і логічним рішенням потрібно визнати виведення «Укртранснафти» зі складу НАК «Нафтогаз України» і повернення пакету її акцій Фонду держмайна. Це буде сприяти також і розв’язанню питання про передачу нафтопроводу в концесію міжнародному консорціуму, до якого поряд з Україною можуть увійти як власники та покупці нафти, так і організації, які займаються її транзитом до Європи.
