Свідомому українському суспільству
Я не розумію того, хто не може. Потрібно зрозуміти себе перш за все, а потім рухатись далі. Перша основа всього — це любов. Вона є тією силою, яка все може перебороти. Я вірю в це і це є правда. Наше суспільство є диким, і я трохи від нього стомилася. Але в нас є потужні перспективи на майбутнє, і я радію від того. У нас надзвичайно гарні і цікаві люди. А головне, розумні....
Але що ж то робиться з усією нацією? Куди ми рухаємося, коли народжуваність падає і освіченість якось не збільшується. Сумно і серце болить за людей, за Батьківщину, за відсталість нації на світовій арені, оскільки, що не кажіть, а Україна в скрутному стані, і це не радує. Треба багато і наполегливо працювати задля досягнення поставленої мети, але треба вміти її правильно поставити і мати певні навички для тієї роботи. А оскільки у нашій країні немає, на жаль, пріоритетної стратегії розвитку, то треба зважати на те, що було зроблено за останні роки діяльності нинішнього уряду, а не лише прислухатися до марнотратного говоріння. Людські тортури починаються там, де пригнічується почуття досконалої свідомої свободи. І тому не можна дозволяти комусь так легко поширити свої суспільні споглядання на когось, а в нас відбувається чистка широкого загалу, висікання тієї сприятливої моделі поведінки, як це потрібно комусь, начебто більш спритному та кмітливому. Фу-фу-фу! Бридота!
Тому важливо дбати про самий смак того, що є у нас, і кому, як не нам, дбати про це, оскільки я не хочу жити там, де люди не усвідомлюють, що їм, власне, потрібно самим від їхнього життя. Люди, які не навчені свідомо мислити і свідомо вирішувати, як їм потрібно жити згідно з людською мораллю, хоча б перед обличчям відповідальності люблячих людей, які їх оточують, замислились про це. Справжнє життя не там, де кожен думає лише про себе, а там, де усвідомлюються загальна залежність кожного індивіда суспільства один від одного, де він стає дійсним членом суспільства чи хоча б громади у якій він живе.
